Багато хто вважає, що реалізація ідеї важливіша, ніж її формування, але чи дійсно це так? Я спробую переконати вас у протилежному.
Ідея — це результат поєднання образів (як досвіду) та їх свідомого опрацювання (як раціоналізації досвіду). Отже ідея, хоч слово і використовується в однині, насправді є поняттям множинним, я б навіть сказала — спектральним. Цей спектр є рушієм для дійства, бо змушує реалізувати себе. Ідея, по суті, є певною мотивацією творити, бо їй передує усвідомлення того, що вона є феноменом швидкоплинним і може загубитися у глобальному хаосі.
Важливим етапом реалізації ідеї є її ескізна матеріалізація: це може бути висловлена вголос думка, занотовані ручкою у блокноті слова, намальовані олівцем на папері лінії, надруковані за допомогою клавіатури літери. Ідея має бути зафіксована у своєму первісному вигляді, щоб далі пройти певні етапи трансформації: як-от унікалізація, усвідомлення «нереальності» ідеї та її деактивація, модифікація ідеї внаслідок втручання іншої свідомості з іншими ідеями. Цікавим етапом трансформації є саме унікалізація ідеї: з одного боку, ідея є синтезом унікальних образів, з іншого — вона може спасти на думку десятку або навіть сотні людей одночасно. У сучасних умовах побачити реалізацію «своєї» ідеї дуже легко, і це, вірогідно, свідчить про певний регрес у людській діяльності.
Попри те що історично обмін ідеями зазвичай означав перехід цивілізації на новий рівень розвитку, в нашому випадку відкритий доступ до ідей одне одного призвів до ускладнення у продукуванні унікальних ідей, а також колективізував несвідоме.
Як приклад домінування формування ідеї над її реалізацією можна розглянути творчість художника Сола Левітта. Наприкінці 1960-х він почав свій шлях як теоретик концептуалізму, створюючи покрокові інструкції для реалізації своїх ідей. Отже, Сол Левітт реформував процес творення мистецтва, взявши під сумнів фундаментальний зв'язок між ідеями, суб'єктивністю художника та твором мистецтва. Ідеї Левітта цінувалися набагато більше, ніж робота митців, які ці ідеї реалізовували, але чому так відбувалося? Бо йшлося про певну реорганізацію колективного світосприйняття, яку започаткував своєю творчістю Сол Левітт. Мистецтво поступово відокремлюється від матерії і саме зараз ми можемо спостерігати об’єкти, які спрямовані на інтеграцію у наше підсвідоме звуковим або ж візуальним способом. Як приклад, можна згадати циклічну анімацію-алгоритм Recurrent Llullу (2019) мексикано-канадського художника Рафаеля Лозано-Хеммера, засновану на збірці творів середньовічного філософа і філолога Раймунда Луллія. Цей типографічний алгоритм постійно самозмінюється і є нескінченним. Робота є синтезом філософії та математики і представлена у вигляді інформаційного коду на електронному пристрої.
Ідеї є певного роду ілюзією ідеальності і не завжди збігаються з реальністю, тому виникає певний дисонанс між ідеєю та реалізацією. Цей дисонанс можна використати як ще один аргумент на користь домінування ідеї (ідеальної нематеріальної думки) над реалізацією (матеріальним об’єктом-симулякром). Наостанок можу додати, що в умовах сучасності слід діяти швидко або прийняти як факт те, що ідея непостійна і гнучка, а отже може спасти на думку іншій людині і бути реалізованою нею. Матеріалізація ідеї, в залежності від масштабів, вимагає певної кількості часу, енергії, сил, грошей — цей акт є складним, але це не робить його ціннішим за ідею, оскільки без ідеї самого продукту реалізації взагалі б не існувало.
Авторка статті — Наталя Рябкіна