Публічна розмова «Українське мистецтво 2000+. Кроки змін»
- uahouseadm
- 5 серп.
- Читати 3 хв
Оновлено: 6 серп.
Число 2025 — математично комфортне для нашого ока. Ми легко сприймаємо його як подільне. Оптично розклавши його на дві частини, отримаємо символічну позначку у 25 років від початку нового тисячоліття.
На шляху людства з початку міленіуму розгортаються глибокі історичні зміни, соціальні трансформації та зрушення в колективній свідомості, що стають точками переосмислення цінностей, образу майбутнього та власної ідентичності. В Україні ці точки пульсують знаковими змінами: 2004, 2014, 2022. Злам, злам, злам.
З тріщин, що дає історія, в українському мистецтві виринають нові імена. На поверхню виходять наступні генерації художників і художниць — із власною мовою, власним світоглядом, власною травмою. Концептуальні повороти глобального світу переплітаються зі суспільно-політичними трансформаціями локального — і з них народжується нове українське мистецтво. Які теми воно собі привласнює? Як виживає — на тлі революцій і воєн — і як думає про майбутнє?
Для Українського Дому початком дискусії про ці 25 років стала виставка «Мистецтво після 2000-го. Глосарій» за кураторства Тетяни Кочубінської, Валерія Сахарука, Олександра Соловйова та Катерини Цигикало. Виставка звертається до нашої спільної історії крізь призму мистецтва як форми передчуття та рефлексії змін через твори 70 українських митців і мисткинь та 7 термінів «глосарія». Звісно, ця виставка не є спробою створити вичерпну репрезентацію мистецтва нового тисячоліття. Радше вона — спосіб поглянути на еволюцію художньої мови, яка постійно змінюється разом із часом, шукаючи нові, співзвучні йому форми висловлювання.
Сьогодні, знаходячись у 2025 році, дивимося на нього зсередини, фіксуємо пройдену дистанцію від зламу тисячоліття. Щоб спробувати спільно поміркувати про тенденції, що визначали ці 25 років українського мистецтва — про перепони та роздоріжжя, які виникали перед його діячами та діячками — необхідне професійне обговорення з представниками різних інституцій у сфері культури. Тож 1 серпня 2025 року в стінах Українського Дому відбулась публічна розмова «Українське мистецтво 2000+. Кроки змін». За модерації Олексія Ананова запрошені куратор_ки, дослідни_ки та мистецтвознав_иці поспілкувалися про періодизацію, зміни в жанровості та характерні риси сучасного українського мистецтва, прагнучи виокремити спільні характеристики й означники. Нижче ділимося ключовими думками обговорення.
Учасники й учасниці розмови:
Оксана Баршинова — мистецтвознавиця, кураторка, заступниця генерального директора НХМУ з виставкової роботи;
Тетяна Жмурко — мистецтвознавиця, завідувачка науково-дослідного відділу мистецтва XX – початку XXI ст. Національного художнього музею України, дослідниця Дослідницької платформи PinchukArtCentre;
Тетяна Кочубінська — мистецтвознавиця, кураторка;
Олександра Погребняк — кураторка PinchukArtCentre;
Олександр Соловйов — теоретик мистецтва, куратор;
Наташа Чичасова — мистецтвознавиця, кураторка Мистецького Арсеналу.
ПРО ПЕРІОДИЗАЦІЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА
«Попри ситуацію, про яку ми постійно говоримо — ненаписаність історії сучасного мистецтва, відсутність музею сучасного мистецтва, спроби це все зафіксувати, музеєфікувати, описати — все-таки певні зрушення тут є, і погляди також є, і є історії мистецтва. Хотілося б, щоб їх було більше»
Оксана Баршинова
«Ми кажемо, що немає написаної історії мистецтва — і часто з якоїсь жертовної позиції. Якщо ми будемо постійно це заперечувати й казати, що немає історії, на яку спиратись, то і не буде тяглості. І всі виставки будуть відбуватися «вперше».
Тетяна Кочубінська
ПРО ЗМІНИ ЖАНРІВ І МЕТОДІВ
«В 1993 році трагічно загинув Олег Голосій — останній художник у такому класичному розумінні, вангогівському. З цим символічно закінчується домінанта живопису. Наші художники у своїй творчості повернулись до відео, акцій, фотографій»
Олександр Соловйов
«Насправді ми й про 90-ті й про 2000-ні говоримо як про мистецтво дуже реактивне — коли реакція переважає над рефлексією і над думкою. Дійсно з'являються якісь зміни в мистецтві вже після 2012 року, коли мистецтво стає більш рефлексивним: воно рефлексує на власну пам'ять, на минуле. Тому мені здається, що 2000-ні за своїм методом скоріше завершують попередній період, аніж розпочинають наступний, як зазвичай прийнято вважати»
Тетяна Жмурко
ПРО ЧУТТЄВИЙ ПОВОРОТ
«З моїх спостережень, напевно десь за ці 25 років ще один злам відбувся, де реакційне мистецтво стало концептуальним, а концептуальне мистецтво — стало чуттєвим»
Олександра Погребняк
«Мені здається, що після повномасштабного вторгнення стався певний чуттєвий шифт — коли твій досвід більше вже не є чимось табуйованим, і ти маєш внутрішнє відчуття ним ділитись. Цей досвід неможливо забрати, бо він вже стався, і ти є його носієм або свідком чи свідкинею. Його можна виражати в будь-який спосіб, який для цього відчувається»
Наташа Чичасова
ПРО ВПЛИВ ВІЙНИ
«Є частина художників, які зараз не з нами фізично, не в Україні, і не проживають цей досвід — а значить і не можуть створювати мистецтво, повʼязане з цим історичним періодом? Крім цього, є багато художників, які зараз служать, є багато працівників культури, які служать — і немає достатньо програм, які мали б на меті повертати їх до практики, шукати гібридні шляхи для створення робіт, створення виставок. Потрібно більше цих голосів і більше спроб пошуків цієї візуальної мови, яка дозволила би вписувати ці досвіди в історію мистецтва»
Олександра Погребняк
Виставка «Мистецтво після 2000-го. Глосарій» працює в Українському Домі з 18 липня до 24 серпня 2025 року.