«Поганих запитань не існує, головне — наважитися їх ставити». Інтервʼю з Катериною Федотенко

Катерина очолює MIL House (від англ. media and information literacy — Дім медіа та інформаційної грамотності), спільний проєкт UNESCO та Фундації Суспільність, що веде свою діяльність на Подолі. Флагманський продукт проєкту — Вечори критичного мислення з лідерами думок, режисерами, продюсерами, журналістами та іншими медійними постатями. Це формат живої дискусії, де кожен охочий може поставити запитання спікеру, а той — поділитися знаннями та досвідом. У MIL House вже відбулося 20 таких вечорів, що залучили понад 800 гостей. Інші напрямки діяльності проєкту — MIL-амбасадори, які працюють над розвитком критичного мислення серед молоді в регіонах. Наприклад, амбасадори проводять лекції з кібербезпеки, тренінги з виявлення фейків, у форматі гри демонструють, якою може бути маніпуляція у новинах. 

У межах проєкту «Мистецтво Змін» від Українського Дому ми з Катериною Федотенко поговорили про критичне мислення, її журналістське минуле та професійні поради сучасній молоді.  

 — Ви експертка з медіаграмотності та модераторка Вечорів критичного мислення в MIL House. Розкажіть детальніше про свій професійний шлях у проєкті.

 — MIL House працює з вересня 2024 року, а проводити перші Вечори критичного мислення ми почали в жовтні. Чому я погодилася на цей проєкт? Я відчула в цьому свою місію та суспільний резонанс, особливо під час повномасштабної війни, зокрема — насиченої інформаційної війни. За професією я журналістка, тож мені особливо відгукнулася ідея проєкту — допомогти протистояти дезінформації, зокрема діпфейкам, саме молоді. Це ті люди, в чиї руки ми передаємо Україну, вони формуватимуть порядок денний через 5–10 років. У медіадомівці ми створюємо осередок талановитої творчої молоді, підлітків, студентів: на цих зустрічах вони знайомляться між собою, обмінюються контактами. Хто знає, можливо, цей нетворкінг та поради спікерів допоможуть їм у майбутньому.

— Знайомства та обмін інсайтами в MIL House підштовхують до міркувань щодо професійної реалізації. Чи потрібно критично мислити в контексті кар’єрних очікувань? 

— Взагалі, навичка критично осмислювати реальність — допоміжна в будь-якій ситуації. Мислити потрібно завжди. Що стосується карʼєри, то насправді десь всередині ми завжди знаємо, чого хочемо. Зважуйте переваги, недоліки тієї чи іншої пропозиції, прораховуйте наперед, чи не зашкодить вашому майбутньому те чи інше рішення. Будьте раціональними, але прислухайтеся й до серця.

— Які Вечори критичного мислення ви вважаєте найуспішнішими? 

— Кожен гість унікальний по-своєму і досвід кожного — неповторний. Ми досить ретельно підходимо до підбору експертів, аби наші слухачі могли поставити запитання, познайомитися ближче, осягнути щось нове після зустрічі. Спочатку я спілкуюся з гостем, а потім більшу частину часу ми виділяємо на сесію «запитання–відповідь». А для молоді це, між іншим, дуже крута практика публічних мінівиступів. Після Вечора у відвідувачів є змога підійти до гостя й особисто поспілкуватися, тож для мене ознака успішного Вечора — коли аудиторія ще довго не відпускає спікера після офіційної частини заходу. Тому кожен вечір для мене особливий по-своєму.  

 — Ви навчалися на журналістку та політологиню, маєте досвід побудови карʼєри на телебаченні. Поділіться, наскільки важливою для вас є професійна реалізація. 

— Коли я була маленькою, часто стикалася з думкою суспільства: ти або красива, або розумна. Мені завжди говорили, що я красива, тому мені хотілося довести, що я ще й розумна. З чотирьох років я пробувала себе у всіх творчих професіях: грала на фортепіано, займалася балетом, вокалом, плаванням, акторством, народними та бальними танцями. В 11 років я вперше потрапила на телебачення: як балерина я виступала на конкурсі, про який журналісти знімали матеріал. Я закохалася в цей новий для мене світ. У мене взяли невеличке інтерв’ю, а після запропонували спробувати себе на кастингу ведучих для дитячого проєкту, це були «Підсумочки» на Першому національному — новини простою мовою, очима дітей. Потім був інший телевізійний проєкт «Обережно, діти!», де ми брали інтервʼю в тогочасних суперзірок шоубізнесу. Я зрозуміла, що це моє, і мені будь-що треба вступити на факультет журналістики, тож в 11 класі я відмовилась від усіх творчих гуртків, щоб підготуватися й вступити в університет на бюджет. Я розуміла, що мені потрібно присвятити максимум часу на навчання, репетиторів, і зрештою, це принесло свої плоди.  

— Ви працювали ведучою на телеканалах «Рада», «Україна 24», кореспонденткою на телеканалі «Україна», та радіоведучою на «Хіт FM». Чи стикалися ви під час вашої роботи в медіа з матеріалом, що не відповідав професійним та етичним стандартам журналістики?

— Мені дуже пощастило з наставниками в житті. Зокрема, моя шефиня на радіо, Олена [Зінченко — ред.], навчила усього, що було необхідно мені як журналістці на початку професійного шляху. Саме на радіо я навчилася працювати якісно й дуже швидко: тоді переді мною стояв виклик щогодини оновлювати випуски новин. Я сама займалася пошуком, написанням, версткою новин, та, звісно ж, сама виходила в прямий  ефір. Це згодом дуже допомогло мені на телебаченні, зокрема на посаді ведучої на каналі «Україна 24». Бо там я також довгий час власноруч писала новини, які потім озвучувала в ефірі. Саме наставництво допомогло моєму розвитку в журналістиці, бо щоразу, коли я спілкувалася з колегами, переймала їхній досвід і знання — відчувала, як професійно зростаю. Тому, на мою думку, надзвичайно важливо, щоб на початку вашого карʼєрного шляху поруч з вами були люди, які давно в професії та на власному прикладі можуть привчити до стандартів журналістики. 

— Нещодавно до списку найбільш популярних навичок від рекрутерів додалось критичне мислення. Як ви гадаєте, медіаграмотність — це просто тренд чи нова норма? 

— Медіаграмотність — це супернавичка, яку потрібно не тільки набувати, а й розвивати впродовж усього життя. В сучасному світі це вже має бути базовим налаштуванням кожної людини, тому це дуже круто, що роботодавці шукають людей, які вже так вміють. Щоб перевірити людину на вміння бути критичною, достатньо просто з нею поспілкуватися і побачити, чи вміє вона піддавати сумніву почуте, чи може щось уточнити.  

— Чи вірите ви, що у людини є своє покликання? 

— Воно однозначно є, і я вірю у те, що впродовж життя воно може змінюватися. Призначення — це не стала конструкція. Спочатку ти можеш відчувати себе корисним в одній сфері, а згодом трансформувати свою місію в щось інше. І це нормально — чути себе, свої бажання, прислуховуватися до внутрішнього голосу, а головне, отримувати насолоду від цього шляху.  

— Як MIL House допомагає молоді віднайти своє покликання? 

— MIL House допомагає молоді принаймні замислитися про це. А критичне мислення — вміння ставити питання та бажання їх ставити. Про це неодноразово кажуть і гості Вечорів критичного мислення. Одного дня ти поставиш це запитання собі, усвідомиш своє призначення, а згодом, можливо, захочеш його змінити. Головне — йдіть за покликом серця. 

Розмовляла — Юліана Матвіюк