top of page

Змінотворчий «Києве, мий»

«Києве, мий» — це громадська ініціатива, заснована Вітом Онопрієнком та Соломією Федорейко навесні 2020 року. Починалося все як одноразова акція прибирання у підземному переході під площею Льва Толстого, котра згодом переросла у регулярну діяльність. Станом на сьогодні, «Києве, мий» вдалося відмити близько 200 об’єктів. Загалом на цей час команда проєкту налічує лише 6 людей — Віталій, Єлісей, Ганна, Ілля, Єгор та Сергій. Усі інші учасники прибирання — волонтери та небайдужі мешканці столиці.


Графіті, засмічені вулиці, брудні підземні переходи, Софійська площа після дрифту Альони Альони — все це наслідки безвідповідальності суспільства. Проблема забрудненості полягає в тому, що відчуття причетності до стану середовища у людей закінчується на порозі власного помешкання. Егоїзм інколи досягає неймовірних масштабів — люди продовжують викидати недопалки та пусті пляшки у просторах спільного користування попри численні зауваження, аргументуючи таку поведінку тим, що «всі так роблять», або що «у нас у країні і так все засмічено».


Питання чистого міста переважно падає на плечі активістів та небайдужих мешканців. Фактично, кожен охочий може доєднатися до громадської організації. Шляхом акцій та суботників, «Києве, мий» привертає увагу суспільства, залучаючи до свідомого та відповідального ставлення до міського простору все більше людей. Громадські організації такого типу переважно існують завдяки ентузіастам, що допомагають ініціативі як матеріально, так і власною фізичною силою. На рахунку «Києве, мий» понад 200 відмитих об’єктів: Ботанічний сад ім. Фоміна, підземний перехід на площі Льва Толстого, фонтан біля Оперного театру, артпростір «Джерело», гуртожиток НаУКМА та інші.


Локації для прибирання зазвичай обираються, спираючись на кількість необхідної роботи та фінансових витрат. Найбільшою проблемою, з котрою стикаються активісти — відсутність прямого доступу до води. Зазвичай команда звертається до компаній, котрі знаходяться поруч, але не завжди отримують позитивну відповідь. Протидія з боку комунальних підприємств, що називають діяльність організації «Києве, мий» незаконним прибиранням, також заважає працювати.


Люди з обережністю ставляться до змін. Критика та негативні коментарі на сторінках «Києве, мий» наочно ілюструють настрої суспільства щодо пертурбацій. Дехто все ще вважає, що більшість волонтерських організацій, котрі покращують добробут, є проплаченими закордонними урядами або діють з метою самопіару. Однак, місто починається з людини. Покладатися на комунальників — собі дорожче.


Співзасновник «Києве, мий» Єлісей Ходоловський поділився з нами думками стосовно змінотворення та діяльності організації:


У коментарях до ваших дописів у соціальних мережах часто можна побачити вияви хейту. Як ви вважаєте, чи українське суспільство усе ще є ворожим до ініціатив на кшталт вашої?

Я не вважаю, що українське суспільство є ворожим стосовно ініціатив на кшталт нашої. Наше суспільство є частково аморфним та лінивим, проте не таке вже й безнадійне, яким було, скажімо, 15 років тому. Часом нашому суспільству не вистачає небайдужості, можливо, досвіду, проте ми рухаємось вперед і це дає надію.

Як можна впевнити людей цінувати чистоту?

Прибирати самостійно. Якщо ви прибираєте (десь), то ви (там) смітити вже не будете, будете цінувати простір.

Чого не вистачає вашій ініціативі на даному етапі існування?

Нашій ініціативі не вистачає сировини та кадрів. Як і будь-якому молодому починанню, нам не вистачає фінансів та молодих, енергійних людей, що здатні працювати та творити зміни. Чим більше буде фінансів, матеріальних благ та волонтерів, тим будемо більше робити.

Чи багато людей долучаються до руху?

Я вважаю, ми в цьому році зробили набагато більше, ніж в минулому. Певно, рази в 4-5 більше. І за кількістю, і за об’ємами, і за залученням людей. Людей долучається достатньо, аби існувала надія на краще.

Яку б пораду ви могли дати молодим громадським ініціативам?

Можете дивитися на нас та робити краще. Прибирати не обов’язково, робіть хоч щось. Кожен з нас може змінювати середовище на краще. Долучаймося!

Авторки статті — Марія Пономарьова та Анастасія Колодка

bottom of page