Війна торкнулася кожного українця, вона змусила нас багато в чому змінити свої погляди та переглянути цінності. Не оминули ці зміни і творчу спільноту. Українське суспільство, медіа і митці формулюють і осмислюють нові етичні правила в інформаційних матеріалах та мистецьких творах, які відображають реалії війни.
Аби повноцінно розглянути зв’язок між мистецтвом та війною, ми поцікавилися думкою представниці медійного середовища, а також отримали коментарі професійного психолога.
Висвітлення теми війни – під час воєнного стану або невдовзі після його закінчення – дуже відповідальне завдання. Необхідність поширення інформації про шкоду, завдану російською агресією українському народу, межує з ризиком спричинити або поглибити вже існуючу медіатравму зловживанням сюжетами із шокуючим змістом.
«Термін «медіатравма» виник нещодавно і спочатку вживався на позначення морального ефекту від перегляду новин з місць катастроф або самогубств. Натрапивши на таку інформацію, деякі люди, зокрема схильні до депресії, скаржилися на погіршення психологічного стану», – пояснює Ольга Гальчинська, заступниця головного редактора бізнес-порталу Mind.ua.
Ця проблематика вже активно обговорюється психологами.
«Контент, який ми споживаємо, формує наш світогляд. Митці та медійники несуть відповідальність перед глядачами, а глядачі – перед самими собою», – зазначає клінічна психологиня, травматерапевтка Юлія Кулинич.
«З початку повномасштабного вторгнення доступність шокуючого контенту стрімко зросла. Його можна зустріти будь-де: на новинних сайтах, у телеграм-каналах чи відеосюжетах. Звісно, тема війни не могла оминути мистецтво. Реалії війни є частиною життєпису нашої країни, і їх мистецьке осмислення важливе для того, щоб сучасники мали змогу якісно відрефлексувати все, що відбувається, і передати цей досвід нащадкам», – говорить Ольга Гальчинська.
Але, на її переконання, важливо розрізняти документування та репортажне відображення реальних подій від спекуляції емоційною складовою у таких сюжетах чи творах мистецтва.
Як пояснює Юлія Кулинич, постійне споживання складної для психіки інформації може мати значний вплив на формування світосприйняття людини. Тому надважливо знаходити баланс: поєднувати важкий контент з більш легким для сприйняття.
«Охоплення відчаєм – те, чого від нас чекають росіяни. Але, незважаючи на обставини, наші люди продовжують жити, радіти і творити. Таку ж методику (віднаходження емоційного балансу. – Ред.) варто перейняти для формування свого інфополя», – радить вона.
І додає, що зараз досить важко знайти межу між документуванням злочинів ворога і зловживанням чутливим контентом. Поточна стадія розвитку соцмереж не дозволяє їм раціонально модерувати інформацію, внаслідок чого важливі пости, наприклад, про збори коштів, потрапляють у тіньовий бан, а зображення чутливого характеру, навпаки, неконтрольовано поширюються.
Як говорити на чутливі теми, уникаючи спекуляції?
На думку Юлії Кулинич, вихід з цієї ситуації – не забороняти відверте зображення дійсності, але обов’язково попереджати про наявність чутливого контенту. Тотальна цензура може призвести до перетворення документування російських злочинів на «заборонений контент» і, як наслідок, до втрати уваги з боку суспільства.
«Як психологиня я – за повне усвідомлення реальності і контрольований емоційний відгук. Як митець може взяти емоції під контроль? Через усвідомлення власних мотивів і потреб глядача. Ми попереджаємо глядача про чутливий контент, а не забороняємо його чи маскуємо/замилюємо», – підкреслює Юлія Кулинич.
Що стосується медіа, то у професійній спільноті вже напрацьовані рекомендації, як поводитись із чутливим контентом. Зокрема, Інститут масової інформації (ІМІ) розробив низку порад, як відповідально публікувати потенційно травмуючі повідомлення.
«Серед основних рекомендацій – вікові обмеження, попередження про дискомфортні для деяких груп суспільства сцени, уникнення надто драматизуючого опису події задля сенсації, турбота про збереження гідності жертв і/або учасників шокуючої події, посилання на місця, де можна отримати психологічну допомогу тощо», – перелічує Ольга.
За її словами, ці поради можна застосовувати і до мистецьких творів: перегляд має спонукати до співпереживання, переосмислення, але не транслювати апатичні настрої задля підвищення популярності авторів.
«Не менш важливим критерієм творчості є здатність автора до емпатії. Перед створенням роботи варто завжди проводити аналіз своєї майбутньої аудиторії. Треба запитати себе, для кого і для чого я це роблю? І тільки отримавши відповідь, можна формувати свій меседж. Якщо з’ясувати потреби одне одного, знайти варіант, який влаштує обидві сторони, то можна уникнути непорозумінь з боку глядачів», - радить Юлія Кулинич.
Отже, вкрай важливо поводитися з контентом, який ми продукуємо та споживаємо, обережно. Взаємодія між митцем та аудиторією повинна будуватися на взаємоповазі та розумінні відповідальності за наслідки. Етичні норми, яких слід дотримуватися медійникам та митцям під час війни, кристалізуються просто зараз, на наших очах, і цей процес становить значну цінність для формування зрілого українського суспільства.
Розмовляла Катерина Круглова