Український стендап рятує країну, а країна рятує український стендап
Гумор підносить людину, дає їй сили, навіть в наш час. А краще сказати — особливо в наш час. Потужною мовою гумору можна говорити на важливі і серйозні теми. Розглянемо це на прикладі розважального жанру, що за час повномасштабного вторгнення набув шаленої популярності в Україні, — стендапу.
Протягом багатьох років ми споживали російськомовний контент, зокрема й гумористичний. Чи варто дивуватися, що український стендап в ті часи «існував», але ніяк не «жив». Багато українських стендаперів писали текст російською, бо гумор українською був менш запитаний.
А що ж трапилося потім? Українці згадали фразу української поетеси Лесі Українки: «Щоб не плакать, я сміялась» — і почали читати стендапи в бомбосховищах, у підземних парковках, в метро… Скрізь, де не дістане вогнем «російський контент».
Один день. Він дав зрозуміти, що все залежить тільки від нашого ставлення та сприйняття себе як свідомих громадян. Цей день змінив нас — і змінив попит на україномовний контент. Український стендап, який роками не міг пробитися крізь душні хмари російського контенту, став мегапопулярним і виплекав своїх впізнаваних артистів. Стендап-комік Антон Тимошенко навіть зібрав глядачів у Національному палаці мистецтв «Україна», а це вже зовсім не «концерт в гаражі» чи виступ на вечірці у міському клубі. Зрозумівши свою ідентичність, ми дали кисень для розвитку стендапу й перетворили його на мистецтво. Бо коли цінуєш те, що маєш, — будь-що стає гідним уваги і набуває нових масштабів.
Стендап успішний також у волонтерстві. Наймасштабніший український проєкт «Підпільний стендап» збирає мільйони на потреби ЗСУ. Отже, підтримавши розвиток українського стендапу, ми здобули ще й +1 дієвий спосіб збирати гроші та допомагати бійцям.
Стендап — це не просто правда. Це чесність із самим собою. Це спосіб психологічної реабілітації і шанс відшукати позитив навіть там, де його складно знайти. Ми хочемо споживати і підтримувати український контент. Нині, як ніколи, це важливо. Насамперед — для нас самих. Якщо сумно, візьміть просто зараз квитки на стендап, задонатьте на вході та проведіть вечір з усмішкою на обличчі.
Авторка статті — Дарина Чирва