Бойківщина — історико-етнографічний регіон України, розташований у північно-західній частині Карпат. Нарівні із сусідньою Гуцульщиною (південно-східні Карпати) і Поліссям (уся північ України) цей регіон до нашого часу зберіг багато цікавих архаїчних вірувань і обрядів, одним із яких є різдвяний вертеп.
Вертеп є надзвичайно важливим елементом святкування Різдва на Бойківщині — так само, як і обряди Святої вечері, колядування і різдвяна служба у церкві. В наш час поширений так званий «живий» вертеп, ролі в якому виконують люди. Його попередником був ляльковий вертеп, який прийшов на західноукраїнські землі у XVI сторіччі з Польщі. Ініціаторкою вертепних вистав, у яких оповідається про народження Ісуса Христа, була католицька церква, котра прагнула водночас і більше просвітити людей про біблійні події, і остаточно викоренити язичницькі обряди, вірування і церемонії. Другої цілі їй повністю досягнути не вдалося, тому і в наш час український вертеп напрочуд органічно поєднує в собі і християнські, і поганські елементи. Крім найпоширенішої назви «вертеп», у різних селах послуговуються наступними найменуваннями цього виду обрядового рядження: «бетлегем», «бітлейка», «коляда», «пастирі», «пастирка», «гулани», «мошки», «іроди», «героди», «вироди» «королі», «ангели».
Вертеп Нижнього кінця села Присліп, Львівська область
Обходи вертепу переважно тривають упродовж трьох днів Різдва — 7–9 січня. Цього року у зв’язку з переходом ПЦУ та УГКЦ із 1 вересня на новоюліанський календар, Різдво більшість бойківських громад уже відзначали 25 грудня — відповідно, і обходи вертепів тривали 25–27 грудня. Гурт вертепників буває один на все село (якщо село невелике) або один на куток, й учасники вертепу переважно охоплюють лише цю свою місцину. Виняток — лижні курорти, куди показати свої вистави туристам може прийти одночасно кілька вертепів із різних сіл.
Учасниками вертепу за традицією є тільки хлопці — дівчат залучають тоді, коли активних артистичних хлопців бракує. Ходити у вертеп фізично складно. Взимку рано сутеніє, кучугури снігу ускладнюють шлях. Верхнього одягу немає, учасники вдягнуті тепло під костюмами і у приміщенні паряться. Десятки виступів підряд забирають багато сил. У більшості сіл господарі гостять вертеп алкоголем, що має свої негативні наслідки. Якщо хтось «виходить із ладу» дорогою, вертеп виступає далі без нього, або терміново перевдягають когось іншого.
Зароблені у своєму селі гроші учасники вертепу віддають на церкву. Собі залишають незначну частину для того, щоб поновити на наступний рік костюми, а також трохи відкладають на вечірку після завершення обходів. Натомість зароблене на туристичних базах усе залишають собі, бо туристи не є парафіянами місцевої церкви. Вже два Різдва поспіль (січневе і грудневе 2023 року) частину заробленого вертепи віддають також на ЗСУ.
Вертеп Верхнього кінця села Присліп, Львівська область
Базовий сюжет вертепу єдиний для всіх бойківських сіл і різниться тільки деталями. Він розгортається навколо євангельської оповіді про народження Ісуса Христа в місті Вифлеємі в убогій стаєнці. Найчастіше першими до хати заходять пастушки та Ангел і сповіщають присутнім радісну новину — народився Спаситель. Зі співом заходять три царі зі Сходу і повідомляють, що вони ходили йому поклонитися, а до Ірода не повернули. Жид намагається перервати солідну виставу своїми витівками і спробами продати присутнім у хаті усілякий непотріб, але пастушки або Ангел його виганяють, наголошуючи, що торгування – не на часі. Цар Ірод наказує своєму Воїну вбити усіх немовлят, воїн повертається з повідомленням про виконання наказу. Заходить Смерть і стинає Іроду голову, Чорт забирає його у пекло.
Стинання голови Іроду, Тисів, Івано-Франківська область
Персонажний склад сучасного живого вертепу менший, ніж лялькового — останній міг нараховувати понад 30 ляльок. Обов'язковими учасниками вертепу тепер є: пастушки (двоє чи троє), царі (троє), Ангел (один або два), цар Ірод та його Воїн (або два воїни), Жид (на ім’я Мошко) і Жидівка (на ім’я Сура), Чорт і Смерть. Рідше можемо побачити Цигана з Циганкою або Циганчам, Козака (Запорожця), Стрільця, Діда і Бабу. Новонароджений Ісус Христос ніколи не виступає як маскований персонаж, Діва Марія та Йосип — майже ніколи. Для українців ці персонажі святі і недосяжні занадто, щоб їх показували прості люди. Присутність святого сімейства передають завдяки атрибуту, який носять пастушки, — шопці.
Вертеп ділянки Горб села Присліп, Львівська область
Персонажі вертепу поділяються на дві групи — «чисті» («святі», «красиві») і «нечисті» («некрасиві», «вирóди»). Вони мають різне історичне походження: «чисті» — церковне, «нечисті» — народне. Різниця підкреслюється не лише костюмами (обличчя «нечистих» закриті масками, а у «чистих» — відкриті), але й поведінкою: «чисті» поводяться серйозно, стримано, а «нечисті» жартують, бешкетують; перші мають право зайти перебраними на церковну службу і навіть поставити там виставу, другі ж чекають під дверима церкви; в деяких селах господарі навіть пригощають «нечистих» не з усіма разом за столом, а на підлозі. Реквізит останніх є максимально бутафорським і смішним: вишукана жіноча сумочка Циганки чи Жидівки, покручена палиця і яскравий «Талмуд» (ілюстрований журнал) Жида тощо.
«Нечисті» у вертепі, Подобовець, Закарпатська область
Сценічна гра «чистих» персонажів, передовсім це стосується пастирів і царів, досить часто не відзначається високою акторською майстерністю. Їхні обличчя можуть бути байдужі, очі опущені додолу, слова вони промовляють швидко, іноді навіть нерозбірливо, ковтають закінчення. Персонажі, які знаходяться на сцені, проте в даний момент не виступають, можуть відверто нудитися, позіхати, переступати з ноги на ногу, перемовлятися між собою. Натомість «нечисті» персонажі зосереджують всю увагу на собі, встановлюючи зоровий, слуховий і тактильний контакт із глядачами. Їхні костюми яскраві, а маски на обличчях створюють інтригу — хто під ними? Тут потрібно взяти до уваги, що жителі села зазвичай знають один одного, отже задача ідентифікації замаскованих персонажів (за голосом, рухами, жестами) є цілком вирішуваною і тому цікавою. Говорять «нечисті» голосніше і виразніше за «святих», жартують та імпровізують. Саме вони втягують глядачів у гру, перетворюючи останніх певною мірою на виконавців — «покупців», «суддів», «сперечальників».
Учасники народної складової вертепу (передовсім Чорт і Смерть) обов’язково «вертеп'ят», «роблять збитки», тобто бешкетують: чіпляються до господарів і гостей у хаті (зачіпають, смішать, намагаються сісти на руки, танцюють), лякають дітей. Дівчат лоскочуть, вивалюють у снігу, цілують, залишаючи сліди від помади на щоках чи лобі. Крадуть зі столу ковбасу чи горілку. Найпоширенішим типом збитків є перепинання машин на дорозі з вимогою заплатити викуп — без цього не пропустять. Ця антиповедінка ні в кого з місцевих не викликає осуд, оскільки є звичною і навіть очікуваною. Здивуватися чи обуритися можуть хіба інформаційно не підготовані туристи, які вперше стикаються в горах із вертепом. Народна ж культура здавна виробила свою мораль, яка кардинально різниться у будні і свята. На свята молодь мала можливість «випустити пар» — в певний час і тільки в певний дозволений спосіб. Ніякої серйозної шкоди (вбивство, побиття до каліцтва, крадіжка чогось цінного без повернення) робити не дозволялося.
Жид і Чорт перепиняють машини з метою отримати викуп, траса Київ—Чоп
Найколоритнішим персонажем вертепу є, безсумнівно, Жид. Так, саме Жид, а не єврей, хоч як би нетолерантно це в наш час не звучало. Бойки і досі звинувачують євреїв у своїх негараздах, ніби ж то останні обдурювали українців при продажі товарів, підсуваючи дорогий і водночас неякісний крам, а на додачу споювали у корчмах. А ще євреям ставлять на карб те, що вони не прийняли Ісуса Христа як Месію і Спасителя. Ці три моменти і обігруються у бойківському вертепі.
Виступ Жида, Присліп, Львівська область
Попри те що Ісусик народився в місті Вифлеємі, яке розташоване далеко від України, у Східному Середземномор’ї, українці несвідомо (чи й свідомо?) українізували вертепну драму, наближаючи її події до себе, відчуваючи Ісуса «своїм». Пастушки у бойківському вертепі — завжди в українському вбранні.
Вертеп ділянки Середина села Присліп, Львівська область
Три волхви-царі «з Востока» часто перетворюються на українських князів часів Київської і Галицької Русі (Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Данило Галицький) або й козацьких гетьманів (превалює Богдан Хмельницький). У вертепі села Нижній Струтинь на Рожнятівщині у січні 2023 року бачимо персонажа — Україну, в також воїна ЗСУ, який закликає боронити рідну землю від нападників. Загалом, у період повномасштабної російсько-української війни 2022–2023 років бойківський вертеп ще більше заграв патріотичними барвами — і в репліках персонажів, і в колядках, співом яких вертеп перемежовує свій виступ. Часто звучить перероблений текст повстанської колядки «Сумний Святий вечір», перший варіант якої виник у часи Другої світової війни й оповідає про розлуку висланого у Сибір батька зі своєю сім’єю на Святий вечір. Тепер же в цій колядці з’явились інші слова — матері, яка пояснює заплаканим дітям відсутність батька за столом: «Тато наш далеко, тато наш в полоні, визволяє Україну від ворожої неволі». Також у деяких сценаріях злого царя Ірода перетворено на головного ворога України — Путіна.
Тож бачимо, що живий бойківський вертеп у наш час не просто не спрощується, не скорочується і не зникає, а навпаки — стає дедалі потрібнішим і актуальнішим.
Всі фото надані авторкою статті.
Авторка статті — Наталія Громова, кандидатка історичних наук, доцентка кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету ім. Т. Шевченка
Comments