Повномасштабна війна стала каталізатором розвитку мистецтва в Україні: досі художники не зверталися так часто і завзято до жанру артбука (artist’s book — авторської книги). Не йдеться про тиражні артбуки — це дорога забаганка у скрутні часи. Натомість книжка hand made, створена в єдиному екземплярі, стала для митців актуальною формою переживання війни.
Трохи історії. Прообраз артбука — футуристична книга — також з’явилася на зламі століть, на початку епохи воєн. Сто років тому митці віднайшли свій спосіб розповіді про крихкість і непевність світу, в якому було зруйновано старі закони і норми, а нові тільки народжувалися. На той час до експериментів із дизайном книги вдалися такі українські художники, як Казимир Малевич, Олександр Архипенко, Георгій Нарбут, Олександра Екстер, Соня Делоне, Давид Бурлюк, Василь Єрмілов, Вадим Меллер, Борис Косарєв та інші. Це були творці-універсали, які працювали на перетині образотворчого мистецтва, архітектури, скульптури, театру і кіно, що, безумовно, спонукало їх до використання новаторських ідей в дизайні книги. Отже, їм вдалося «примирити» вербальне й візуальне: складові тексту — літери і слова — почали виконувати не лише смислову, а й зображальну функцію.
«Проза про транссибірський експрес і маленьку Жанну Французьку». Текст: Блез Сандрар. Оформлення: Соня Делоне. 1913
Тяжіння до об’єднання тексту й зображення виникло в контексті загальносвітових мистецьких тенденцій на зламі ХІХ-ХХ століть (згадаймо Гійома Аполінера з його «каліграмами миру і війни»). Незвичайні книги були як «рукописними» з використанням літографій, так і друкованими, як-от футуристичне «Танго з коровами» Василя Каменського, оформлене Володимиром і Давидом Бурлюками й видане 1914 року: замість аркушів паперу тут — довільно нарізані кольорові шпалери, що зробило кожен екземпляр книги унікальним. Конструктивістський погляд Василя Єрмілова на архітектоніку книги абсолютно природньо ліг в основу нестандартного дизайну книги «Ладомир» Велимира Хлєбнікова: з ілюстраціями на окремих аркушах, ручним ілюмінуванням, літографіями з рукопису. В 1920-му книгу було видано літографським способом, накладом всього 50 екземплярів. Сміливим кроком в галузі презентації візуальних текстів стало й видання поета-футуриста Михайля Семенка «Каблепоема за океан» (1921). Титульний аркуш «Каблепоеми…» був водночас і першою сторінкою книги, що складалася з сімох карток, на кожній з яких — візуальні експерименти з літерами й словами з повним ігноруванням правил синтаксису.
Фрагмент «Каблепоеми за океан» Михайля Семенка, 1921
Та вже з другої половини 1920-х, коли спалахнула «боротьба з формалізмом», будь-які експерименти з футуристичним дизайном книги на теренах підрадянської України закінчилися, а розпочалися знову лише на початку 2000-х, після публічної презентації колекції 42 артбуків «Книжковий обід 07/08», що відбулася в лютому 2008 року в Центрі сучасного мистецтва НаУКМА (1).
Зараз у програму вишів, де вивчають графічний дизайн, включено і дизайн-проєктування артбуків. Сучасні художники активно долучаються до цього виду мистецтва: беручи за основу функцію книги (дидактичний наратив) або її форму (цеглина-паралелепіпед), створюють концептуальні твори, основою яких є креативність автора, його розуміння феномену книги як культурно-мистецького явища. Артбук як авторська книга — це не ПРО мистецтво. Це і Є витвір мистецтва, в якому не виникає дисонансу між візуальним і вербальним, як це іноді буває при читанні ілюстрованих книг, коли художник-ілюстратор стає «третім зайвим» у спілкуванні письменника з читачем. Артбук зажди взаємодіє з читачем / глядачем без посередників.
З артбука «Вони» випускниці КНУКіМ Олександри Плетньової, 2014
Жанр артбука дозволяє сучасним митцям якнайкраще реалізувати своє бажання вихлюпнути емоції, поділитися думками і спостереженнями, не вдаючись до вербальних текстів. Художниця Ольга Ворона, скориставшись форматом книги, створила артбук «Щоденник біженки» — наприкінці листопада його презентують у Кракові у Фундації св. Володимира. Спершу писала і малювала час від часу, лише для себе — йдучи за потребою зафіксувати найтяжчі моменти життя від початку повномасштабної війни (така собі арттерапія). Пізніше вирішила зробити рукописну книгу в єдиному екземплярі. Так з’явився артбук-розповідь художниці про евакуацію і початок біженства — візуальний щоденник, виконаний у різних техніках, складений з рукописів, малюнків, колажів. Він нагадує печворк-ковдру з оригінальними, іноді несподіваними, клаптями-вставками з реального життя: квитками, схемами, обгортками, аркушами із щоденника з курсів Монтессорі, ескізами, малюнками, віршами і навіть матеріалами з домашнього архіву, незначну частину якого вдалося захопити з собою, виїжджаючи з України. Незважаючи на те, що задум виник спонтанно, книга постає як цілісний твір, який запрошує до роздумів над сенсом життя і дає змогу, підгледівши уривки з чужого життя, замислитись, чим наповнене власне.
«Щоденник біженки» Ольги Ворони, 2022-2023
Тему крихкості людського буття і прагнення до «живого діалогу» ще під час карантину COVID-19 піднімали автори спільного артбука «Постійне місце проживання» (2) художник Павло Маков та поет Сергій Жадан. Їхній артбук замислювався як діалог між текстом (вірші С. Жадана) та зображенням (графіка П. Макова). На той час, перебуваючи в ізоляції, люди глибоко відчули потребу в живому тактильному спілкуванні. Книга, ніби подорож в минуле, має зворотну хронологію від 2020 до 1993-го року. На її сторінках — відомі поезії Сергія Жадана, архівні матеріали, графіка, фото інсталяцій, що були представлені на різних виставках Павла Макова. Архітектоніка артбука вибудована так, щоб показати незахищеність людини в сучасному світі: видання не має обкладинки, надруковане на тонкому папері. Артбук потребує обережного ставлення до себе, як, власне, і саме життя. Таким чином авторська концепція видання декодується не лише через зображення і текст, а й через тактильні відчуття.
Фрагмент артбука «Постійне місце проживання» Павла Макова й Сергія Жадана, 2020
Тактильність стала надважливою ознакою й Мовчазної книги «Трикутник зла: комунізм, нацизм, рашизм» — артбука художниці й перформерки Ірини Озарінської (Ozi). Він був створений в рамках однойменного виставкового проєкту (кураторка Світлана Ляховець), який розповідає про три окупаційні режими на території України і жахливі наслідки їхньої діяльності — масові поховання жертв цих режимів у Биківні, Бабиному Яру і Бучі. Сторінки «Мовчазної книги», написаної на папері в авторській техніці українською землею, розповідають про трагедію кількох поколінь. Відчуття шкарубкої нерівної фактури обкладинки і сторінок книги посилюють враження від жахливої розповіді, що поволі розгортається на сторінках форматом 70 х 100 см. Візуальний текст «Мовчазної книги» кричить про те, що зло не можна залишати безкарним – інакше воно буде плодити нове зло. Розгортка з дірками (сліди від кулі) — це про розстріли, масові вбивства невинних людей. Імена всіх загиблих невідомі: режими ретельно приховують сліди і масштаби вбивств і катувань. Єдине свідчення – це слід кулі в тілі жертви. Знаки-дірки на сторінках книги поступово переходять в криваво-чорні плями і рядки крапок-трун. Гортаючи далі, натрапляємо на силуети людських тіл, в яких неможливо визначити стать і вік. Далі — символічне зображення страченої родини: рештки семи черепів (сім «Я»), позначених червоними хрестами, символами страти. Так авторка акцентує увагу на трагедії знищення українських родин. Завдяки використанню знаків-символів і червоно-чорної напруженої кольорової гами художниця досягає максимальної емоційності, яка спонукає до емпатії і провокує діалог між автором і читачем / глядачем. Авторська книга вже експонувалася у Вільнюсі (Міжнародний конгрес істориків у Вільнюському університеті, 2023) й Венеції (культпростір Spiazzi, 2024).
Сторінки Мовчазної книги Ірини Озарінської, 2023
Артбук не належить до масового мистецтва, але, попри це, завжди знайдуться поціновувачі цього жанру — ті, хто вміє нестандартно мислити і хоче активно взаємодіяти з різними текстами.
Авторка статті — Олена Донець, мистецтвознавиця
Список джерел:
1 — К. Носко. «Постійне місце проживання»: як створювався новий артбук Сергія Жадана та Павла Макова // https://suspilne.media/culture/89900-postijne-misce-prozivanna-ak-stvoruvavsa-novij-artbuk-sergia-zadana-ta-pavla-makova/
2 — М. Скиба. Авторська книга як мистецький раритет нонконформізму //artukraine.com.ua/ukr/a/avtorskaya-kniga-kakhudozhestvennyy-raritet-nonkonformizma/