Повномасштабна війна в Україні кардинально змінила життя кожного українця. Зміни торкнулися не лише побуту, а й світогляду, цінностей і, звісно, культури. Українці почали глибше цінувати свою культурну спадщину, піднімати архіви, досліджувати історію та розповідати про Україну світові. Особливо яскраво ці зміни проявляються в сучасній українській музиці.
Війна – це завжди трагедія, але саме вона часто стає каталізатором для митців. Багато з них починають творити, надихаючись пережитим болем та прагненням до свободи та миру.
Одним із найпомітніших трендів останніх років у сучасній українській музиці стало звернення до фольклорних мотивів. Це проявляється у використанні традиційних інструментів – бандури, сопілки, трембіти, та характерних вокальних прийомів і специфічного українського мелосу. Такі гурти як DakhaBrakha, ONUKA, Alina Pash та Kalush Orchestra майстерно поєднують автентичний український фольклор із сучасними музичними стилями, здобуваючи світове визнання. Їхня творчість демонструє відродження української культури та її здатність до трансформації та сучасного звучання. Наприклад, пісня Kalush Orchestra «Stefania», що поєднує реп та фольклорні мотиви, стала справжнім символом єднання українців під час війни. А скільки разів переспівувалась «Ой у лузі червона калина...», навіть неможливо порахувати.
Зараз усе спрямоване на відродження та поширення «національного коду», який століттями пригнічувався російською імперією, а потім і радянським союзом. Музиканти працюють для відновлення нашого, рідного голосу нації, і водночас виражають біль, який супроводжує нас з давніх часів. Сьогодні українська пісня порушує болючі для усіх нас теми війни, втрат та вимушеної еміграції.
Мистецтво – це потужний інструмент впливу, тому з ним треба бути обережним, особливо коли йдеться про політику, релігію та національну свідомість. «Бути обережним» не означає мовчати, а радше усвідомлювати наслідки свого послання та бути готовим до діалогу.
Андрій Хливнюк, фронтмен гурту «Бумбокс» і військовослужбовець, який на початку 2022 р. виконав один з найвідоміших переспівів пісні «Ой у лузі червона калина…». З Instagram-сторінки Андрія Хливнюка
Після закінчення війни Україна зіткнеться з новими викликами. Повернення військових до мирного життя, подолання травм війни, відновлення зруйнованого – все це матиме величезний вплив на суспільство і мистецтво, як його частину. Музика може стати як інструментом зцілення та об'єднання, так і каталізатором нових конфліктів, якщо не буде знайдено правильний підхід до чутливих тем.
Тож, яким бачиться розвиток української музики в цих умовах? По-перше, це підтримка молодих талантів та створення платформ для їхнього творчого зростання. По-друге, це відкритий діалог між митцями та суспільством для подолання непорозумінь та формування спільного бачення майбутнього. По-третє, це звернення до свого коріння, пошук натхнення в українській традиційній культурі та історії.
Не слід забувати і про важливість культурної дипломатії. Українські музиканти, які виступають за кордоном, мають унікальну можливість розповісти світові правду про війну в Україні та привернути увагу до проблем, з якими стикається наша країна — і, на превелике щастя, багато наших митців максимально використовують цю можливість.
Незважаючи на всі виклики, сучасна українська музика переживає один із найсильніших та найактивніших етапів свого розвитку. І є всі підстави вірити, що вона вийде з цього складного етапу ще сильнішою та яскравішою, ніж увійшла в нього, з новим, ще потужнішим українським звучанням.
Авторка статті — Марія Чупріна