Іноді мені здається, що кожен активний підліток хоче стати частиною або навіть створити свій соціальний проєкт. Нині соціальні проєкти стали помітним і поширеним способом впливати на зміни у суспільстві. Категорія «соціальні проєкти» об’єднує дуже різні речі. Це і благодійні акції, і інформаційні кампанії, і будь-які інші проєкти, що мають на меті змінити щось на краще у суспільстві. Звісно порівнювати ефективність соціальних проєктів неправильно, тому що у кожного проєкту своя мета: поширити інформацію про забруднення річок або зафандрайзити кошти для відкриття молодіжного центру. Проте є дещо спільне майже у всіх соціальних проєктів — зовнішня комунікація. У цьому тексті я, як сторонній глядач, лише проаналізую та представлю свою суб’єктивну точку зору щодо комунікації соціальних проєктів.
Я спостерігав за тим, як ведуть свої соціальні медіа та інформаційні кампанії соціальні проєкти, і виділив для себе декілька основних підходів комунікації. Вони такі:
Залякування. Уявіть рекламний ролик з таким закадровим текстом: «через те, що ти їздиш на авто, твоя дитина проведе все своє життя з респіратором». Яку реакцію він у вас викликає? У мене — страх. Страх, звичайно, може виступати мотиватором для людини. Якщо, справді, люди будуть боятися такої ситуації, то їм доведеться щось змінити. Та особисто мене такі проєкти не спонукають до дії — навпаки хочеться скоріше забути про цей ролик та відволіктися на щось позитивне.
Жалість. На жаль, часто жалість намагаються викликати, аби зібрати кошти. У промо роликах звучить сумна музика, голос диктора звучить гнітюче, герої ролику виглядають нещасними. Це, мабуть, збирає потрібні кошти, проте це також формує образ принизливий для героїв таких кампаній. Та тут хочу сказати, що нині є й проєкти, що іронічно ставляться до такого підходу і навіть обігрують його у своїх роликах. Норвезька ініціатива Radi-Aid.Africa for Norway просуває думку про те, що медіакомпанія, спрямовані на допомогу людям, мають реалізовуватися з повагою до цих людей. У серії своїх іронічних відео вони показують, наскільки абсурдно виглядають жалісливі сюжети про Африку, ніби «перевертаючи» ситуацію. Це краще побачити на власні очі!
Звинувачення. Іноді можна зустріти рекламу, де людину звинувачують у тому, що вона щось робить не так. Проведемо паралель в екологічній проблемі. Деякі реклами соціальних проєктів звучать приблизно так: «Ти поганий, бо викинув сміття не в те місце». Такі лозунги викликають негатив у людини та якусь злість через те, що її хтось звинувачує.
Інформування та заохочення. Продовжуючи тему екологічних проєктів. Заохочення сортувати сміття та висвітлення позитивних наслідків цього, набагато, на мій погляд, кращий метод. Колись на керованій барахолці «Кураж», над баками для сортування сміття, я побачив приблизно такий напис (цитую з пам’яті): «Ти не поганий — ти просто не знав, як правильно». Під цим написом була інструкція для сортування. Як на мене, це крутий приклад того, як людини заохотити, а не звинуватити чи налякати.
Ще можу навести приклад української громадської організації «Бачити серцем». Вони займаються проєктами, спрямована на соціалізацію людей з інвалідністю. У своїй роботі, зокрема комунікації, організатори втілюють принцип «no drama», протидіють стигматизації інвалідності та з повагою до гідності людей, висвітлюють свою діяльність. Їхня комунікація розповідає не про обділеність чи нещастя, а про можливості, бажання, потреби й перспективи. Такий підхід викликає, особисто у мене, бажання доєднатися до їхнього проєкту, стати волонтером чи підтримати фінансово.
Хоча спосіб інформування та заохочення є дуже крутим, він не завжди легкий, адже налякати людину набагато легше, ніж зацікавити.
Соціальні проєкти є дуже важливим для нашої країни: це той інструмент, який реалізує зміни та розв'язує проблеми. Я дуже рекомендую спробувати себе у цій галузі, бо навіть я, людина яка обожнює точні науки та раніше скептично ставився до соціальних проєктів, зараз дуже в них зацікавлений, адже здатні на дуже-дуже суттєві зміни у суспільстві. До того ж для молоді досвід участі у соціальних проєктах буде просто неоціненним.
Автор статті — Ян Стародубець
Comments