top of page

Штрихи до портрета людини-оркестру, або Хто такий куратор




Сучасні музеї, артгалереї, виставкові простори пропонують безліч цікавих мистецьких експозицій. Привабливе оформлення картин, світло, що вигідно підкреслює артоб’єкти, цікаві аудіовізуальні зображення та символіка, в якій приховано задум автора, — все це настільки захоплює нас на виставці, що ми рідко ставимо собі запитання, хто є її творцем, або куратором, і як він торує шлях від ідеї експозиції до відкриття виставкового проєкту. 


Про історію, виклики й особливості цієї цікавої професії я розпитала Тетяну Волошину, кураторку Українського Дому та галереї Stedley Art Foundation.


Коли вперше світ почув про фах куратора?

1969 року швейцарець Гаральд Зееман став «батьком кураторства», заснувавши в Берні «Агентство для інтелектуальної роботи за наймом», яке надавало послуги з розробки ідей експозицій, оформлення галерей і проведення виставок. Тож пан Зееман став першим незалежним куратором, який не був прив'язаним до конкретного майданчика й міг організувати масштабні заходи будь-де. 
У 1970-х роках почало бурхливо розвиватися концептуальне мистецтво, й об'єктами для вираження ідей художників ставали різні предмети, а не традиційні живопис чи скульптура. Організаторам таких виставок потрібно було вдало поєднувати різножанрові експонати, тож запит на послуги кураторів різко збільшився.

Отже, куратор — це менеджер виставки?

Куратор працює з ідеями, концептами та наративами. Це людина, яка дотична до професії художника і яка організовує виставку з певним меседжем. В реальності куратор є менеджером і організатором, відповідальним за всі аспекти виставки: логістику, дотримання авторських прав, написання текстів, організацію монтажу, друк каталогів — тобто фактично це CEO виставки. Зазвичай обов’язки куратора і артменеджера не відокремлюються. Рідше на кураторі — творчість та ідеї, натомість артменеджер вирішує комерційні задачі.
Прикметно, що на куратора в нашій країні не вчать. Зазвичай кураторами стають фахівці суміжних спеціальностей, до прикладу, мистецтвознавці, історики мистецтв або культурологи. Хоча куратору не обов’язково мати фахову освіту, достатньо бути ерудованою людиною, яка цікавиться мистецтвом, глибоко захоплюється ним.

Які етапи роботи долає куратор, працюючи над виставкою?

Процес створення виставки є складним і доволі довгим, але неймовірно цікавим. Кожна виставка — це нові ідеї, погляди, сенси, закладені в дрібницях. Це ніби новий всесвіт, який ти створюєш за допомогою своєї команди. 
Я жартую, що робота над виставкою починається з чату в телеграмі або вотсапі (там зазвичай задіяні художники, кілька організаторів, відповідальних за локації), а потім з папки на гугл-диску, де збираються роботи, і поступово з цього вибудовується проєкт. Спочатку ідея постає в цифровому й ідейному вигляді, а потім вже розпочинається спілкування з художниками, культурними інституціями, де має проходити виставка. Згодом настає черга логістики, тобто треба продумати, як всі роботи зібрати в одному місці в певний момент. Ми визначаємо день початку монтажу, до цього часу підганяється візуальний продакшн, просування виставки в соцмережах, робота з пресою. Далі — монтаж, розвішування робіт, виставляння світла (це відіграє ключову роль в будь-якій експозиції, оскільки світло створює магію мистецтва). В останній момент наклеюють підписи до творів (і це може відбуватися навіть за годину до відкриття виставки). Словом, професія арткуратора завжди балансує між творчістю, креативністю і земними питаннями, як-от виробництвом, продакшеном, освітленням, підбором дюбелів, друком оракалів тощо.

А чи можна підготувати і провести виставку без куратора?

Художники можуть виступати в ролі кураторів власних виставок або експозицій колег. Якщо це невелика галерея, де працює тільки артменеджер, то художник у парі з ним може створити чудовий продукт. Але якщо йдеться про масштабну виставку, без куратора обійтися складно.

Якими навичками має володіти куратор?

Куратор має влучно формулювати свої думки як усно, так і письмово, бути ерудованим у певних мистецьких темах, орієнтуватися у мистецтві загалом. Бажано знати контекст — оточення художників, хто з них та які має роботи, чим вони займаються, що роблять зараз або що робили колись і яку творчу базу з цього можна побудувати. Вітається знання англійської мови. Перевагою буде також здатність до візуалізації.

Куратор має вміти яскраво розкривати тему експозиції, вдало поєднувати різні стилі та жанри, демонструвати твори митців під новим кутом. Нарешті куратор має чути свою команду й прислухатися до неї, адже всі учасники є співавторами проєкту і можуть надати слушну пораду. Також стануть у пригоді організаторські навички, дисциплінованість, цілеспрямованість і терплячість.


Як виглядає звичайний робочий день куратора?

Може так бути, що в один момент ти на митниці оформлюєш документи, щоб картини безпечно виїхали, а в інший думаєш, яку круту цитату придумати для виставки. Впродовж дня часом доводиться займатися одночасно всім, від оплати комунальних послуг і розвантажування складу до паралельної роботи над моделюванням наступної виставки. 
Зазвичай дуже багато комунікацій по телефону, мейлами, ти весь час контролюєш підрядників і сам себе, тестуєш ідеї, дивишся, чи вони знайдуть відгук в авдиторії, чи відповідають позиції інституції, де проходитиме виставка. А під час монтажу ти перебуваєш у виставковому просторі з самого ранку і до вечора, бо зазвичай на монтажні роботи залишається не так багато часу, як хотілося б.

З якими труднощами доводиться стикатися?

Труднощі пов’язані насамперед із людським фактором — часом хтось із виконавців тебе може підвести. Викликом є й сама робота з ідеями (я завжди питаю себе, чи не дурню я якусь придумала), себто йдеться про постійну саморефлексію. А ще, наприклад, оракал  може погано клеїтися на стінку, бо вона неякісно заґрунтована, і треба думати, як дати цьому раду. 

Співпрацювати з художниками складно чи просто?

З художниками цікаво комунікувати. Незалежно від того, чи це молодий автор, чи вже метр, у кожного є своє творче бачення і зазвичай воно пасує до їхнього мистецтва. Тому важливо дослухатися до митців, бо вони можуть надати доречну пораду щодо роботи з простором та інших аспектів. В мене був досвід, коли я кілька разів переписувала свій кураторський текст на прохання художника. І я мала до нього дослухатися, бо транслювала його висловлювання у світ своїми словами. Бувають художники, які повністю тобі довіряють і просто дають свої роботи разом із дозволом робити з ними що завгодно, але це рідкісні випадки. 

Вміння знайти підхід до кожного митця, який надає свої роботи для експозиції, — надзвичайно важливе. Адже куратор створює виставку спільно з художником чи скульптором, тож варто як брати до уваги партнерське бачення, так і не боятися пропонувати свої ідеї, і випускати продукт, об’єднавши зусилля.


Як проходить день відкриття виставки?

Зазвичай у першій половині дня ти приділяєш час собі, щоб мати гарний вигляд. Бажано, щоб цього дня всі роботи вже були завершені і можна було просто прийти, презентувати виставку і провести перші кураторські екскурсії. Проте буває й так, що в останній день щось змінюється, доклеюється, і це теж нормально, бо робочий час куратора триває. 
Ще куратор має запросити на відкриття виставки гостей — всіх, хто допомагав у створенні експозиції, — і подякувати їм. І, звісно, не обійдеться без хвилювання, бо треба сказати вступне слово на вернісажі.

Чи закінчується робота куратора після відкриття виставки?

Звісно ні! Бо після відкриття стартують кураторські екскурсії, розпочинається спілкування з глядачами і журналістами. Виставка живе своє життя, і ти стаєш її голосом. Робота не закінчується навіть під час демонтажу експозиції, бо куратор теж бере в ньому участь: потрібно повернути всі роботи власникам: у майстерні художників, на склади або в будинки колекціонерів. Після цього комунікація з художниками може ще тривати, наприклад, щодо друку каталога до виставки. І це також значна частина роботи. 

Авторка сттатті — Аліна Біндас


bottom of page