top of page

Що сьогодні може культура. Що можемо ми

Ефективний менеджмент у сфері культури — завжди непросто і відповідально. Особливо відповідально в умовах довгої війни, коли всі ресурси спрямовані на воєнні потреби, а витрати мають бути гранично виваженими. І разом із тим — коли вже ніхто не сумнівається у значенні культури для розвитку і безпеки країни, а люди особливо гостро прагнуть жити і більше знати про себе та свою культурну спадщину.


Кризовий період дає можливості осмислення і зростання. Або ж навпаки — веде до регресу. Звісно, наша команда обрала перше, тож наполегливо рухається вперед, усвідомлюючи, що кожен на своєму місці нині створює не лише сьогодення, але й майбутнє. Тому намагаємося бути дієвими і корисними для суспільства, максимально суб’єктними, поширюючи цінності, бачення і сенси, які дають українцям змогу вистояти у реаліях війни.


Ще 2019 року ми визначили своєю місією служіння суспільству, сприяння його об’єднанню та розвитку через представлення явищ української культури. Відправною точкою нашої роботи є усвідомлення, що люди в Україні сьогодні особливо потребують долучення і близькості до своєї культури, і для багатьох саме вона може стати порятунком і душевним притулком. Відчуття краси і величі нашої спадщини, досягнень сучасних митців та явищ сучасної культури стають предметом гордості і виправданої самоповаги, формують ідентичність, допомагають переживати важкі часи і страждання.


Від початку війни і до сьогодні українці висловлюють свої емоції саме через мистецтво. Коли всіх нас об’єднують спільні переживання, соціальними мережами стрімко поширюються репости актуального плакату, фотографії, і кожен поширювач мимоволі стає учасником культурного процесу. Відвідування виставкових та освітніх подій в експозиційному просторі теж зростає з кожним проєктом, демонструючи підвищений інтерес аудиторій до нового досвіду, нових знань про нашу культуру. І ми багато працюємо для того, щоб задовольнити цей інтерес.


Наш час диктує нові підходи до всього, зокрема й до нашої роботи. Тож ми формуємо нове ставлення до темпу роботи, питань безпеки, до сутності та рівня нашої відповідальності.


Щодо динаміки роботи варто зазначити: наш темп дуже швидкий, і ми впевнені, що така швидкість є необхідною — як для виживання, так і для переходу на нові, вищі рівні нашої ефективності. Існують різні думки і аргументація щодо того, як працювати закладу культури під час війни і що він має обрати своїм пріоритетом — активну публічну програму або внутрішню роботу, архівування, дослідження. Ми обрали активну публічну роботу задля забезпечення безперервності культурного життя у нашій установі. Для нас важливо, щоб люди знали: в Українському Домі постійно відбувається щось цікаве та пізнавальне.


Ставлення до безпеки сьогодні також не є сталою величиною. Очевидно, що безпека є відносною. І не лише в Україні, але й в усьому світі. Геополітичні процеси мають настільки високу турбулентність, що про спокій і безпеку можна тільки мріяти. Наше життя — як професійне, так і в цілому — стає суцільним ризиком. І дуже важливо інтегруватися у нові реалії, не замикаючись від них у власних ілюзіях. Нині в Україні є різні думки щодо ризиків експонування творів мистецтва — ховати твори у запасниках або показувати їх, стимулюючи культурні процеси та створення культурного продукту? Що є основним об’єктом безпеки — людина, твір мистецтва, будівля? Ми, команда Українського Дому, вчимося жити та працювати в умовах небезпеки заради того, щоб наша культура розвивалася, а наша діяльність стимулювала цей розвиток. Заради людей, яким це дуже потрібно, і, врешті-решт, заради нашого майбутнього.


Відповідальність тепер теж набуває іншого масштабу і суті. Її не можна обмежувати функціональною відповідальністю службовця — за будівлю, колекцію, колектив. Сьогодні відповідальність виходить на інший рівень, коли кожна людина стає відповідальною за стан суспільства в цілому, — дбаючи як про стосунки між його членами, так і про власне ментальне здоров’я. Нам вирішувати — сваритися, ненавидіти одне одного чи залишатися єдиними, навіть маючи різні погляди. Нам відповідати за стимулювання мистецького процесу, за перспективи розвитку культурного простору. Адже митцям теж нелегко і особливо нелегко працювати «в стіл». Тож ми хочемо давати максимум можливостей і їм, і партнерам, і нашим аудиторіям, багато програм реалізуємо у широкому партнерстві і намагаємося бути максимально відкритими до різних ідей та ініціатив. Ми у нашій роботі формуємо власну відповідальність, орієнтуючись насамперед на відповідальність перед людиною та суспільством.


У минулому році провели понад 130 заходів, зокрема 15 виставок, десятки лекцій, майстер-класів, кінопоказів, музичних і поетичних вечорів, обговорень. Незабаром презентуватимемо річну програму, яка представить широке коло проєктів у межах довгострокових програм, спрямованих на різні аудиторії, — Виставкової, Освітньої, Книжкової, Молодіжної програм, Діалогової платформи, програм Кінопростору та Про_Українське. Мистецькі проєкти в Українському Домі відвідують сотні тисяч українців, а охоплення в соціальних мережах сягає понад мільйон користувачів за рік.

Ми переконані, що суб’єктність і можливість впливати на процеси є сьогодні необхідними чинниками для формування того майбутнього, в якому ми хочемо опинитися завтра.


Тому наші підходи є зрозумілими і чіткими.

  • Бути максимально активними і дієвими.

  • Постійно аналізувати ситуацію і вносити корективи у свої плани та підходи.

  • Намагатися бути відповідальними перед кожною людиною.

  • Бути відкритими до потреб суспільства.

  • Бути людяними і толерантними.

  • Поширювати знання, а ще світло і добро.

  • Не чекати кращих часів, а змінювати наше життя сьогодні.

Саме такі підходи та послідовне їх втілення й дають змогу Українському Дому бути ефективним, відповідати оприявненим і неоприявненим запитам суспільства. Бути домом, де завжди тепло і привітно, де завжди чекають на щирих гостей, — справжнім Українським Домом.


Ольга Вієру для lb.ua 21.02.2024

Comentarios


bottom of page