top of page

Розповідаємо, думаємо, мріємо про українське

В усі кризові для нашого суспільства періоди новітньої історії стрімко зростає інтерес до національної культури, до історії та своїх витоків, до сучасних досягнень українців. Це зрозуміло, адже у часи змін люди шукають точки опори, нові орієнтири та сенси, що допомагають долати труднощі.


Гостро відчуваємо, що така органічна потреба має бути пріоритетом.#nbsp; Пріоритетом проговореним, окресленим, чітким і зрозумілим всередині країни. У той час, коли ведеться максимально наполеглива робота з просування української культури на заході, що є не лише важливим інструментом культурної дипломатії, але й формою підтримки наших громадян за кордоном. Такої ж активності з піднесення української культури потребуємо ми усі й тут, в Україні.



Панельна дискусія «Лесь Лозовський: Подолання смерті. 1922–2022»


Сьогодні ми більше, ніж будь-коли, говоримо про власну суб’єктність, усвідомлюючи наслідки її відсутності, негативно оцінюємо прояви меншовартості, але, на жаль, меншовартісні прояви все ж просочуються й у найновіші тенденції. Коли ми намагаємося представити, показати, довести усім, але не самим собі. Коли ми говоримо, що нішу, утворену витісненням російської культури, варто заповнювати світовою, а не українською культурою. І, на жаль, коли стільки сил ми витрачаємо на роботу із заперечення культури іншої. Хоч і ворожої, але чужої. У той самий час, коли наші сили важливо так само наполегливо спрямовувати на висвітлення та розвиток культури нашої.


Проявляти важливість і цінність нашої культури можливо через всіляке просування, лобіювання та адвокатування. Але є й другий шлях – розвивати, створювати умови для розвитку, піднімати цей рівень до такого, який буде видимим, помітним і значимим.

Сьогодні до України прикута увага світу. Не лише до України, яка стійко воює та захищає свою державність, але й до того внутрішнього контексту, який існує тут і зараз. Тому так багато відомих людей, діячів з інших країн приїжджають до України, щоб відчути реалії війни зсередини.



Публічне обговорення «Мистецька інтервенція Бенксі. Відкриті питання»


Багато митців тимчасово або на тривалий час покинули країну, багато залишилися, і кожен з них відтворює контекст війни по-своєму, відповідно власного бачення і власних рефлексій.


Але проживання війни всередині країни все ж є особливим – небувало насиченим новими почуттями і досвідами. Звісно ж, набутими і гостро відчутними саме тут, в Україні.

Тому визначальним є те, як активно функціонує культурний простір всередині країни, чи стимулює він народження думок та ідей, чи впливає на життя людини, на розвиток та творення майбутнього.


Для того, щоб показати цінність української культури та її можливості впливати на суспільний розвиток, Український Дім розпочав велику і надзвичайно важливу для нашої інституції програму — Про_Українське.


Наша мета — висвітлювати найвпливовіші культурні прояви, явища, твори, а також розповідати про знакових особистостей різних періодів, віддавна і до наших днів. Тих людей, якими ми можемо пишатися, які можуть надихати, які мали або мають своє особливе світобачення та впливають на нас із вами.


Для того, щоб зацікавити програмою широкі аудиторії, ми вирішили інтегрувати у програму найрізноманітніші форми інформації — лекції, розповіді, відповіді-запитання, короткі і довгі тексти, статті, подкасти, ілюстрації. Дайджести від фахівців та лідерів думок. Тому програма виходить дуже живою, різноманітною та може бути цікавою практично для кожного.


Почали з відомого і зрозумілого, паралельно включаючи до програми актуальні теми — так, за тиждень до 300-річчя Григорія Сковороди розпочали цикл матеріалів про найзагадковішого мислителя, на Різдво підготуємо матеріал про наш, всесвітньо відомий і всесвітньо улюблений, «Щедрик».



Український авангард і його внесок у світову культуру, класик світового кінематографа, режисер культових кінострічок Олександр Довженко, поради щодо української літератури, яку варто прочитати дітям і дорослим, — багато різного у полі уваги перших матеріалів програми.


Зрозуміло, що навряд чи реалістично у одній програмі осягнути усе значиме у нашій культурі, але нам щиро хочеться показати і підсвітити кожен феномен, кожне явище та яскраву особистість. І ще нам щиро хочеться, щоб кожна організація культурної сфери, державна або приватна, велика або мала, стала голосом української культури. Задля того, щоб саме культура стала тим фундаментом, на якому ми зможемо вистояти, кожен окремо та усі разом.

Comments


bottom of page