Просування митців та популяризація їхньої творчості важлива особливо зараз, коли український народ переживає унікальний досвід і транслює його через творчість.
В цій важливій місії значну роль відіграють медіа. Різні медіа-платформи, соціальні медіа, художні онлайн-галереї та мистецькі журнали допомагають художникам знайти нову аудиторію, перспективи роботи з потенційними покупцями та колекціонерами.
Повномасштабна війна почалась несподівано для багатьох і внесла свої жорсткі корективи у наше життя, в тому числі й художнє. Та попри все митці продовжують творити.
Сьогодні хочу познайомити вас з двома мисткинями з Волині.
Олександра Беземська почала малювати з дитинства, закінчила факультет образотворчого мистецтва Волинського коледжу культури і мистецтва, згодом вступила в Львівську національну академію мистецтв, де навчається на магістратурі на кафедрі монументального живопису.
Її картини глибокі, емоційні і контрастні. У центрі сюжетів — людина. Про своє натхнення Олександра каже:
«Черпаю ідеї для робіт з того, що мене оточує. Переважно у всіх роботах фігурує людина. В основному звертаюсь до емоцій: рефлексуючи на зовнішні події зображаю внутрішнє — через призму власного сприйняття та переживання оточуючих».
Олександра поєднує різні матеріали і техніки, наприклад акрил з вугіллям, часто використовує змішану техніку. Вона акцентує увагу на лініях, тінях. Практично не використовує кольори, і цим ще більше акцентує увагу на людині і емоції.
«Під час повномасштабного вторгнення мистецтво допомогло сублімувати власну тривогу і рухатись далі. Мова вираження і стиль робіт змінився. Зображені людські емоційні стани в більшості основані на пережитому мною або кимось спільному горі», — каже пані Олександра.
Зовсім інше бачення реальності у художниці з Рівного Дори Либак.
Дора Либак почала малювати ще в дитинстві і навіть не могла уявити що пов’яже все своє життя з мистецтвом. Дора викладала у художній школі історію мистецтв і вже пізніше усвідомила, що хоче не тільки викладати, а і малювати.
Коли Дора викладала історію мистецтв, вона постійно спостерігала за роботами дітей, і це надихнуло її на власний стиль.
«Мої хмари — це мій м'який протест. Донести щось глибоке буквально — просто, але неефективно. Через буквальне показати глибоке — дивно, як ребус, над яким треба подумати. Я завжди обираю другий варіант, це і є моєю художньо зброєю».
Найчастіше Дора малює олією на полотні, іноді практикує змішану техніку. Її твори надихають симбіозом ніжних кольорів, дитячих мотивів і легкості з глибиною сенсів.
Повномасштабна війна змінила і продовжує змінювати нас. Про свої трансформації пані Дора каже: «Змінилось лише прийняття цінності того, що роблю. Тепер хочеться встигнути зробити якнайбільше».
Мистецтво художниць є експериментом зі свіжим поглядом на події, людей, їхні переживання. Воно також показує світу унікальний досвід українців, поєднаний спільними контекстами, нехай і діаметрально протилежний за баченням і подачею. Все як у житті: ми різні і єдині водночас.
Авторка статті — Ліза Хомчук
Comments