top of page

Про важливість і потенціал інституційної форми Українського Дому

Цінність інституційної форми Українського Дому очевидна: вона базується на його історії, трансформації історичної пам’яті, змістовності та потужному потенціалі.

 

Маючи таку буремну та героїчну історію, Український Дім став символом новітньої України, символом змін, боротьби та незалежності. Національний центр вже багато разів був епіцентром гучних подій і гідно переживав їх, бо є чимось більшим та вагомішим усіх викликів, є інституцією, місія якої — представляти сучасну Україну.

 

Історія Українського Дому вражаюча і феноменальна.

 

За ці тридцять з неповним років тут відбувалося багато цікавого і полярного: пропагандистські події діячів комуністичної ідеології — партійні з’їзди — конгреси — конференції — презентації — саміти — спеціалізовані виставки — яскраві мистецькі проєкти — презентації сучасного мистецтва — Помаранчева революція — державні заходи — Революція Гідності — галузеві події — ярмарки одягу та прикрас — і, нарешті, останні пів року боротьби за новий, сучасний, змістовний Український Дім.

 

Чи є все це предметом історичної пам’яті? Навряд чи є сумніви.

Чи варто це зберегти та примножити? Безумовно.

 

Сьогодні Український Дім — це сучасний міждисциплінарний національний центр ділового та культурного співробітництва, представницька функція якого була закладена із заснування УД у 1993 році, за ініціативи Миколи Жулинського, який обіймав посаду віцепрем'єр-міністра України з питань гуманітарної політики.

 

Так тодішній Музей Леніна перетворився на оплот усього українського. В цьому є певна іронія, символізм і відбиток українського характеру — незламного, завзятого, життєлюбного та творчого.

 

Микола Жулинський з командою відчували великі перспективи такої інституції та передбачали створення «Українських Домів» у різних країнах світу — як національних представництв, центрів культурної дипломатії, які б представляли світовій спільноті сучасну Україну. На жаль, за усі роки діяльності Українського Дому, ця ідея так і не була реалізована повною мірою.

 

У той час ідея Миколи Жулинського була втіленням надзвичайно креативного і неординарного підходу. І, у своєму високому сенсі, ця ідея є сучасною та актуальною і донині.

 

10 жовтня 2019 року було презентовано оновлену концепцію діяльності Українського Дому, місія якого — слугувати суспільству, сприяти його об’єднанню та розвитку, представляти національний продукт, прогресивні ідеї, досягнення та ініціативи.

 

Ще минулого року УД був просто будівлею у самому центрі столиці зі статусом національного центру, власна діяльність якого зводилася до того, щоб надавати послуги замовникам. Маючи гучну назву та високий статус національного центру — абсолютно абсурдна ситуація. Це сутнісне запустіння та завмерлий холод Українського Дому я особисто відчула на собі на початку 2019 року, коли потрапила сюди на захід (до того довгий час ностальгічні переживання не заохочували прийти сюди, а іншої причини відвідування улюбленого УД не було). Негативні та навіть болючі емоції та відчуття стали мотиваційним фактором змінити ситуацію, бо я вже мала достатньо досвіду вирішувати складні організаційні та кризові питання. До того ж, до 2010 року, коли я працювала тут, ми активно проводили мистецькі події, в УД проходили статусні державні заходи, — тому я дуже органічно і глибоко відчувала наявний потенціал.

 

Підготувавши концепцію діяльності УД, я прийшла сюди працювати восени 2019, коли це був іміджево «вбитий» заклад, і планувала, що прийдеться як мінімум рік важко працювати над тим, щоб зацікавити активних і професійних людей у спільній роботі та разом з ними доводити спроможність інституції. Та вже через тиждень-два до нас прийшли усі — куратори та митці, організатори престижних культурних фестивалів та ярмарків, науковці та представники різних сфер бізнесу, партнери постійні та нові.

 

Ми були щасливі, що нікому не треба пояснювати та доводити, що таке Український Дім, що таке статус національного центру, розказувати про унікальність простору та вагомість бренду — усе це нікуди не зникло, усе це було «вмонтовано» у нашу свідомість.

 

Сутність Українського Дому сьогодні залежить тільки від нас. Чи буде ця назва виглядати архаїчно і старовірно, чи сучасно і модерно — залежить від того, що ми запропонуємо суспільству.

 

Ми пропонуємо представляти сучасні національні здобутки, ідеї та досягнення, ініціювати актуальний і міждисциплінарний діалог, створювати можливості для лідерів креативних індустрій, відкритий простір для нетворкінгу і широкої комунікації.

 

Український Дім — назва і сутність, які говорять самі за себе. А нашому колективу треба просто багато, завзято і наполегливо працювати, втілювати місію, яка більше директорів, які приходять сюди працювати на коротший або довший термін, більше особистісних інтересів, більше тимчасових труднощів і значних викликів.

Comments


bottom of page