Шрифт є одягом тексту. Це той елемент, який люди часто не помічають, але який відіграє у сприйнятті тексту дуже важливу роль, допомагаючи правильно його сприйняти і передати потрібне відчуття.
Для кращої читабельності текстів використовуються шрифти із засічками. Наприклад, шрифт усіх студентів, яким було написано не одну курсову роботу чи реферат – Times New Roman. Він не виглядає якось по-особливому, але свою функцію – забезпечення легкого, комфортного для ока і, сказати б, неспішного сприйняття інформації – виконує на сто відсотків. Цей шрифт доречний для довгих текстів і усілякої ділової документації, але зовсім не підійде для, наприклад, вивіски дитячого магазину. Шрифт має викликати у споживачів цілком конкретні асоціації. Дитячий магазин – це грайливість і простота. Якщо шрифт не відповідає потрібному настрою, то підсвідомо буде сприйматися як чужий і неприродний.
Коли ми бачимо упакування товарів на полицях магазинів, то перше, що ми сприймаємо, не замислюючись, – це назва і те, як вона написана. Якщо напис недостатньо читабельний, не привертає увагу чи асоціативно не відповідає характеру товару і настрою, який цей товар повинен викликати у споживача, то він банально не продасться. Тобто дизайн шрифта безпосередньо впливає на наше сприйняття продукції.
З іншого боку, шрифт з часом може застаріти. На це впливають і тенденції в дизайні, і внутрішня політика компанії, і зміна позиціонування товару – багато-багато речей. У такому разі проводиться ребрендинг, одним з рішень якого може бути саме заміна шрифтової частини (в логотипі, рекламі, на сайті тощо).
Зі свіжих прикладів – недавній ребрендинг інтернет-видання «The Village Україна». Для цього український шрифтовий дизайнер Дмитро Растворцев спеціально розробив рукописний шрифт Village Type на основі своєї ж відомої гарнітури, про яку мова піде трохи пізніше. У «The Village Україна» зауважили, що літери мають сприйматися так, ніби вони швидко намальовані на серветці.
На сайті видання є розлоге пояснення цієї зміни, фрагмент якого пропонуємо до вашої уваги:
«Київ – великий віледж, жартували ми, натякаючи на зміни. Старий мем із редакційних чатів стає основою наших змін. Міське видання – це портрет міста. Яким воно є і яким ми хочемо його бачити. Місто змінюється. Сім років тому, у переддень запуску, ми шукали теми для перших публікацій у кав’ярні біля офісу. Там обговорювали, куди піти вчитися на копірайтера, і не були певні, чи пора вже йти до терапевта. Зараз головна тема в цій кав’ярні – як закрити збір на ПНБ і у якому підрозділі краще БЗВП. Місто змінилося. Тисячі логотипів замість одного нагадуватимуть, що кожного ранку ми живемо в новій реальності».
Шрифт, на основі якого було зроблено цей логотип – Kyiv Type Sans із сімейства гарнітури Kyiv Type. Він має аж 32 варіації: із засічками чи без них, жирний, тонкий тощо. Така варіативність дає простір для маневру, тобто шрифт можна пристосувати практично під будь-яку задачу, і він буде доречним. А ще, він безкоштовний, що важливо для дизайнерів-початківців і студентів, які відтак мають змогу вільно використовувати ліцензовані шрифти для своїх робіт. До речі, цим шрифтом послуговуються КМДА (Київська міська державна адміністрація), а також застосунок «Київ Цифровий», яким щодня користуються мільйони людей.
На будь-який шрифт потрібно дивитися в контексті – він має органічно доповнити середовище, залежно від цільового призначення. До прикладу візьмемо нові написи на станціях київського метро «Звіринецька» і «Площа Українських Героїв», розроблені шрифтовим дизайнером Богданом Гдалем. Обидва написи зроблені на основі давніх українських шрифтів: в’язь, козацькі символи. У написанні літер дизайнер надихався шрифтовими роботами Георгія Нарбута – знаменитого українського художника-графіка, автора гривневих банкнот і марок Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.
В оформленні станції «Звіринецька» Богдан Гдаль врахував і історію місцевості – ще зі староруських часів вона відома як Звіринець. Назва, імовірно, походить від місця полювання київських князів. За деякими припущеннями, там також була розташована княжа резиденція. Відповідно, шрифт дизайнер розробив стилізований, застосовуючи історичні форми літер. За його словами, через такий дизайн літер передається український дух.
Увага до історичних і культурних деталей дуже важлива, бо показує вектор розвитку української культури, в дизайні зокрема. Для мене особливе задоволення – шукати і помічати такі речі. Наприклад, шрифти, які використовують різні установи, заклади, навіть застосунки для смартфонів. Все те, що ми бачимо і чим користуємося щодня.
До речі, говорячи про те, чого ми не помічаємо в нашому повсякдення, але що закладає хибні культурні коди, варто сказати про російські шрифти. Зокрема, про «іжицю». Це продукт російських дизайнерів, розроблений у 1988. Відтоді він просто заполонив країни, де поширена кирилиця, в тому числі й Україну. Ще зовсім недавно ми могли його бачити, зокрема, на написах автобусних зупинок Київської області, на знаку Києво-Могилянської академії, і до 2023 року – навіть на табличці Офісу Президента.
Як бачимо, важливо привертати увагу до таких питань, адже ми можемо роками підсвідомо зчитувати хибні символи, навіть не підозрюючи про цю приховану русифікацію. 0Шрифт розвивається разом із мовою, культурою та технічним прогресом, він несе культурний код, який тягнеться з глибини віків. Сучасні українські шрифти продовжують еволюціонувати завдяки митцям і дизайнерам, які зберігають і примножують культурний досвід попередніх поколінь.
Авторка статті — Олександра Стойко