Фестивалі — масштабні дійства, в організації і проведенні яких задіяно безліч людей. І якщо організатори фестивалю — це його безпосередні творці, від яких залежить кожна деталь: від щорічної концепції до шрифту на сертифікатах переможців, то волонтери — це хоч і тимчасова, але не менш важлива частина команди, адже вони можуть як підсилити настрій фестивалю, так і навпаки. Аби захід відбувся якнайкраще, підключаються координатори волонтерських команд — люди, які добирають волонтерів і керують ними до та під час події.
Про те, як знайти ідеальних людей, які допоможуть провести фестиваль та створити певний вайб, ми поспілкувалися з Мариною Лазаренко — координаторкою волонтерських команд Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини DocudaysUA.
Пані Марино, чим для вас особисто є фестиваль DocudaysUA?
Для мене це передусім можливості й виклик. Кожен новий фестиваль — це шанс дізнатися більше про себе та інших, вчитися та передавати досвід, це можливість співпраці, співтворчості та розвитку. А виклик — бо щоразу це як вперше. Хвилююся, щоб досвід, який маю, не став на заваді новим ідеям та можливостям.
Закулісся фестивалю — яке воно?
Яскраве. Це кропітка робота і море драйву одночасно. Для всіх. Як для координаторів, так і для волонтерів.
Як ви гадаєте, чи творять волонтери настрій фестивалю?
На мою думку, настрій фестивалю створює вся команда. Частина її працює над ним майже рік, генеруючи ідею, формуючи контент, продумуючи додаткові заходи, запрошуючи спікерів та гостей. А частина долучається до події десь за місяць. Це і є волонтери. Вони зустрічають відвідувачів, спілкуються з ними, підтримують їх, плачуть, радіють і сміються разом із ними. Волонтери зазвичай створюють перше враження від фестивалю та підтримують його настрій протягом усього часу через безпосереднє спілкування з гостями.
Волонтери — обличчя фестивалю чи його прихований бік?
Гарне запитання. Обличчя — бо ми зустрічаємо людей і спілкуємося з ними. Прихований бік — бо насправді далеко не всю волонтерську команду бачать ті, хто приходить на фестиваль. Найчастіше глядачам видно результат роботи волонтерів. І якщо нам все вдалося, то ми майже не помітні.
Волонтери в залі, серед гостей фестивалю
Чим ви керуєтесь, добираючи людей? На що звертаєте увагу?
Для мене важливі насамперед спільні цінності та мотивація. З цього все починається. Далі йдуть готовність навчатися та співпрацювати. Кожен із нас є унікальним. Кожен щось може принести в команду і допомогти фестивалю успішно відбутися. На різних локаціях потрібні різні якості та компетенції. Десь потрібні люди з вогником, десь люди, що можуть методично й монотонно виконувати певні дії, десь люди, які кайфують від великої кількості комунікацій, а десь ті, хто швидко знаходить вихід зі складних ситуацій. Щодо попереднього досвіду — тут по-різному. Добре, коли він є, але важливо, щоб він не шкодив. У DocudaysUA є спільнота волонтерів різних років. Зазвичай близько 30% волонтерів — це люди, які з нами не вперше. Вони підсилюють своїм досвідом команду та допомагають адаптуватися тим, хто тільки долучається.
Мені дуже приємно щороку бачити новачків, для яких цей волонтерський досвід перший у житті або перший з DocudaysUA. З одного боку, для мене це величезна відповідальність, з іншого — цікавезний досвід. Радію, коли приходять люди різні за віком, досвідом, поглядами.
Яка ваша формула ідеальної команди?
Як на мене, універсальної формули немає. Для кожного фестивалю потрібна своя унікальна команда. Все дуже залежить від людей, які приходять волонтерити. Але для мене важливо максимально вкластися у підбір та навчання. Підбір дає змогу сформувати та оцінити команду, з якою ти входиш у цей новий для себе досвід, а навчання — перезнайомити людей, вирівняти за мотивацією, передати базові речі, які важливі для фестивалю (це і про ціннісні, і про організаційні моменти). Якщо все зроблено добре, то у фестиваль ми вже входимо спільнотою, яка готова самоорганізовуватися і розвиватися у процесі, підхоплювати ідеї та підтримувати одне одного. Найважчі зазвичай перші два-три дні. Це адаптація. Отой драйв фестивальний, про який часто говорять, він зазвичай починає з’являтися на третій день, коли вже всі з усім більш-менш розібралися. І у ці перші два-три дні дуже допомагають волонтери, які не вперше на нашому фестивалі.
Волонтерські тренінги для мене цінні ще й тим, що це вибудовування довіри. Ілюзія контролю — це все-таки ілюзія. Ти або довіряєш команді, або мусиш все контролювати. Мій вибір — довіряти. Тому мені дуже важливо, щоб команда, яка працює під час фестивалю, чітко розуміла, які рішення і з ким вона має узгоджувати, а які може приймати самостійно. Бо довіра команді — це не про безконтрольність. Це про співпрацю, про розуміння відповідальності, про вміння приймати рішення та розуміти їх наслідки.
Як стати фестивальним волонтером-профі?
Слід розвиватися і навчатися. Фестиваль — це море можливостей. Це досвід, який набувається на практиці. Все залежить від того, що ти хочеш отримати у фіналі. Якщо ти це робиш для драйву — обирай одні локації. Хочеш прокачати комунікації — обирай локації, де є така можливість. Хочеш практичний тренінг з відмов та кризових комунікацій — є й таке. Хочеш перевірити себе на витривалість — ласкаво просимо на інші локації. Тобто, якщо говорити про усвідомлені підходи, то це залежить від викликів, які ти перед собою на цей фестиваль поставиш.
Мені особисто цікаво спостерігати за тим, як люди змінюються з року в рік, як розкриваються, як потім роблять свої окремі проєкти. Це завжди надихає рухатися далі. Інколи з волонтерами, які не один рік на фестивалі, ми навіть пропрацьовуємо, чого саме хочемо досягти цього року. Хтось себе недооцінює, і я його свідомо ставлю на локацію, де він чи вона зможе відчути ту силу, яку має. Інколи даю можливість вийти з зони комфорту в комунікаціях, об’єднуючи людей з дуже різними темпами мовлення та сприйняття інформації, щоб учитися відчувати та чути інших і приймати ось цю відмінність. Це потребує додаткової уваги та часу під час фестивалю, але воно того варте. Радію, коли після волонтерського досвіду хтось входить в основну команду фестивалю. Бо волонтерство — це стартовий майданчик для того, щоб відчути, що тобі відгукується, що тобі цікаво, у якому напрямку ти б хотів далі розвиватися.
Тому, на мою думку, профі — це коли ти весь час навчаєшся. І це не залежить від сфери. Ти змінюєшся, світ змінюється. Я себе профі не назву. Мені ще вчитися і вчитися. (Сміється.)
Питання з зірочкою: хто важливіший — профі-волонтер чи новачок із вогником в очах?
Вогники бувають різні, головне, щоб у підсумку командний вогонь був яскравим та потужним. Якщо мова про профі чи новачків, то для фестивалю цінні й ті, й ті, разом із ще величезною кількістю інших людей. І важливо, щоб волонтери стежили за своїм станом. Вони мають бути у ресурсі, мають чітко відчувати свій стан і стан тих, хто поруч, підтримувати інших і просити допомоги, якщо вона потрібна їм самим. Бо для нас важливо не тільки якісно виконувати свою частину роботи, не підводячи основну команду, а й підтримувати свою спільноту та створювати фестивальну атмосферу для гостей фестивалю.
Авторка статті — Марія Ялова