Всі ми в якийсь момент свого життя стикалися з критикою. Вона — одна із тих речей, що переслідує нас ще з дитинства. Наприклад, вже у дитячому садочку: приносиш туди свої іграшки, а друзі кажуть, що у твоїх ляльок кривенькі косички. Чи у школі, прописуючи сторінку за сторінкою прописи, чуєш від вчительки «Неакуратна робота!» Батьки вдома критикують твої оцінки чи поведінку; коли візьмеш участь у якомусь проєкті, одного дня команді зовсім не сподобається твоя робота, і ти так само наштовхнешся на критику. Якщо виділятимешся, будеш лідером де-небудь, нестимеш за щось відповідальність — тебе критикуватимуть, чесно чи не дуже.
Скільки б ви не працювали і як би не старалися, завжди десь буде не так або комусь із команди здаватиметься, що все пішло не так. Або все справді піде не так. Частенько критикують зовсім не конструктивно, адже на емоціях можна багато наговорити, до того ж цілком ймовірно, що в проколах звинуватять вас. Особливо якщо ви лідер: тоді взагалі немає жодних шансів уникнути цього нещастя. Важливо розуміти, яка це критика і як на неї реагувати.
У мене був подібний досвід. Якось я взяла на себе досить відповідальну лідерську позицію, і, звісно, багатьом не подобалося все, що я робила. І в моменти, коли я помилялася, і, коли все було правильно й класно. Думаю, що це доволі розповсюджена штука: буває вам зроблять зауваження, а ви потім сидите такі розчаровані, думаєте, як же все жахливо все зробили і як узагалі можна було до такого докотитися. Або навпаки, розлючені й сповнені бажання доказати свою правоту. На жаль, бувши засмученими чи роздраконеними з критики не вийде взяти нічого корисного.
Чому так трапляється? Критика буває різною: конструктивною, тобто такою, що має мету виправити щось або ж такою, що ніяк не допомагає. Іноді це навіть не критика, а хейт. Хейтять зазвичай без жодних вагомих підстав, просто намагаючись самоствердитися, відчути себе важливими, бо ви провалилися і розкритикувати не ваші рішення та дії, а всього вас. Очевидно, що хейт — всього-на-всього чиясь злість. Коли хтось вам скаже: «Ти така повільна, це кошмар!», бо минулого тижня не одразу відповідала на повідомлення, це зовсім не означає, що ви вічно повільна людина — тут можна розкритикувати лише конкретну дію, а не всю людину. Тобто якби це була справді критика без хейту, звучало б типу: «Минулого тижня у нас було багато роботи, і мене стресувало те, що ти не надто швидко реагувала. Наступного тижня знову буде повно роботи, ти зможеш влитися в темп?» Як бачите, у критики є певні характеристики, за якими її впізнають — ось вони:
По-перше, вона має бути корисна вам і актуальна. Так, з критики можна дістати багато корисного, адже це ніби подивитися на ситуацію з іншого боку. Може, ви забули розставити коми у своїй роботі чи не можете розпалити вогнище, бо зібрали вогкі дрова — в такому випадку критика необхідна і дуже актуальна. Роблячи домашку з математики, ви можете зробити мільйон помилок, але якщо попросити когось із друзів, які добре знають цей предмет показати вам помилки, обійдетеся без зайвої двійки.
А по-друге, критика має дбати про ваші інтереси. Якщо це просто чиєсь бажання вас образити, то навіщо над нею задумуватися?
Для того, аби навчитися справлятися з критикою, варто розуміти наступне:
Чому критикують? Чи це справді критика? Як уже казалося, іноді не критикують, а хейтять.Іноді критикують, бо дають зворотний зв'язок, коли хочуть допомогти. Сказавши, у чому конкретно проблема і запропонувавши варіант її вирішення, справді можна допомогти і налагодити співпрацю в команді. В такому випадку критика — просто скарб!
Критика від кого для вас прийнятна? Не від усіх, звісно. Ось список тих, хто може вас критикувати:
Ті, хто сприймаються як друзі або нейтрально, не як вороги (для прикладу, професор Снейп із «Гаррі Поттера» сприймався як ворог, тому критика від нього була абсолютно не ефективною, до того ж часто не справедливою);
Ті, хто бажає вам добра (обов’язково задайте собі це питання, коли вас жорстко критикуватимуть);
Ті, хто не самостверджується шляхом критики;
Ті, хто має достатню кваліфікацію, щоб критикувати (пасажири в тролейбусі не є достатньо кваліфікованими, щоб вважати вас нахабами по життю);
Ті, хто критикують конкретні речі, а не вас як людину.
І нарешті, як реагувати?
Відрізнити критику від хейту чи самоствердження. Пропустити повз вуха, якщо вона не корисна, не актуальна і не дбає про ваші інтереси. Не витрачайте свою енергію на таке).
Сприймати критика як друга, а не як ворога. Думаю, ви стикалися з ситуаціями, коли критик поводився так, ніби ви за щось змагаєтеся. Критика має мати добрі наміри — в іншому випадку дивіться попередній пункт.
Подумати, чому критик каже те, що каже — можливо, це насправді просто його/її втома чи незадоволена потреба і це зовсім не про вас. Якщо критика не конструктивна, хейтерська, але просто зігнорувати не вийде, попробуйте поставити себе на місце цього «критика» і переформулювати для себе подумки в необразливу форму.
Пам’ятати: критикують не тебе, а конкретні речі. Іноді вас можуть критикувати цілком правильно і доброзичливо, а потім все одно сам/а себе накручуєш. Тож не забувайте, що помилки — цілком природна штука для всіх смертних людей.
Якщо сприймаєте критику надто близько до серця і внутрішній критик зараз вас з’їсть, уявіть, як на критику щодо вас відреагував би ваш хороший друг — навряд чи дуже жорстко. Не варто на автоматі казати собі «я жахлива людина», якщо насправді жахливим є лише недописаний шкільний проєкт.
Слухати: коли емоції вщухнуть, проаналізуйте, знайдіть корисне і виправте. Навіть якщо зараз ви почуваєтесь розчарованими чи злими, постарайтеся запам’ятати, в чому полягає проблема.
Почекати, не реагувати на емоціях. Не перебивати, виправдовуватися, все заперечувати, перекладати провину на інших — це ніяк не допоможе, тільки виглядатиме жалюгідно. Якщо що, можна попросити почекати і зреагувати, коли будете спокійні.
Сприймати критику як щось хороше, не погане. Просто пам’ятайте, що критика має багато позитивних сторін. Критикуючи, ми даємо зворотний зв'язок, обговорюємо плюси й мінуси, краще розуміємо одне одних, дізнаємося нові речі і висловлюємо свою чесну думку. Не бійтеся критики. Пробуйте кожного разу її аналізувати — тоді вона стане зовсім не страшна.
Авторка статті — Марічка Западнюк