Екологія та Запоріжжя. Жителі нашого міста щиро вважають, що ці два слова є антонімами, і я не можу з цим не погодитися. Часто говорять, що Запоріжжя — найбільш екологічно чисте місто в Україні, якщо дивитися з кінця списку. Я прекрасно розумію причини цієї проблеми, адже й сам є корінним жителем цього прекрасного містечка, з населенням близько 730 тисяч жителів. Екологічна проблема Запоріжжя має дві складові: засміченість, створена громадянами, та забрудненість повітря, ґрунтів, річок, яка спричинена важкою промисловістю.
Почнемо з першої складової: засміченість, яку створюють безпосередньо городяни Запоріжжя. В Запоріжжі панує свій власний менталітет (як і в кожному місті), і наш менталітет далеко не ідеальний. Як сказав мені одного дня мій друг: «Запоріжжя — місто жорстких, холодних, мовчазних, людей, які бачать світ кожен по-своєму». Що вірно те вірно, тут нічого вже не скажеш. Проте яким би не був менталітет, люди в першу чергу повинні залишатися порядними. Невже, жорсткий менталітет — це привід забруднювати довкілля? Побутове сміття розкидане по вулицях. Безліч недопалків, побутові предмети, харчові відходи — в деяких місцях просто утворюються стихійні звалища. Як на мене, це просто нонсенс. Якщо століття назад Запоріжжя славилося своїми кристально чистими водами, то нині всюди — сморід та бруд. Річки, водоймища забруднені не лише побутовим сміттям, але звісно й за рахунок викидів з виробництва. Будинок, у якому я живу, знаходиться на березі колись небувало красивої і чистої річки — Суха Московка. А зараз я бачу, як її течією пропливає сміття, вбиваючи останніх водяних мешканців (якщо вони там, звичайно, ще залишилися).
Проте на сміттєвих звалищах та забруднених водоймах проблеми не закінчуються, далі — як я вважаю, найголовніша проблема Запоріжжя — повітря.
Запоріжжя є четвертим по величині індустріальним центром України з розвиненим машинобудуванням, чорною і кольоровою металургією, хімічною і будівельною промисловістю. Виходячи з цього твердження, логічно, що чисельні промислові підприємства сильно забруднюють повітря. Неодноразово вченими був доведений той факт, що запорізьке повітря отруєне різними хімічними елементами, які завдають непоправної шкоди здоров'ю. На заводах давним-давно поставлені всі необхідні фільтри для очищення повітря, проте навіщо ж їх включати, якщо це вимагає надто багато електроенергії? Краще заплатити штраф, ніж включати фільтри, бо штраф вийде набагато дешевшим. Для жителів міста очевидно, що не всі фільтри працюють, хоча чиновники стверджують зворотне: мовля, фільтри працюють, і все чарівно. На практиці ж, щодня я виходжу з будинку і маю радість, спостерігати такі картини:
Звісно, це набагато краще, ніж те, що було в 2017 році, проте це ж нікуди не годиться, і жити, а головне — дихати в таких умовах досить тяжко. Пам'ятаю, як робив пост у фейсбуці про ситуацію із забрудненим повітрям і мене підтримала безліч людей. Взагалі, дописи жителів Запоріжжя у соціальних мережах про екологію та забруднення — не рідкість. Що сказати, такі пости вже можна вважати запорізькою традицією.
Відповідальність на себе ні за засміченість, ні за промислову забрудненість брати ніхто не хоче, та є в нашому місті люди, які намагаються зрушити ситуацію з мертвої точки — це еко-активісти. Восени вони провели екологічний мітинг «Маю право дихати», який був спрямований проти свавілля промисловців. Також еко-активісти прибирають сміття в громадських місцях, влаштовують масові прибирання — роблять все, що в їх силах. Проте наразі зусиль еко-активістів недостатньо для того, щоб докорінно змінити екологічну ситуацію Запоріжжя, адже для цього необхідні ресурси і промисловців, і городян, і чиновників. Я сам одного дня брав участь в прибиранні запорізького пляжу, тож, на своєму особистому досвіді можу сказати, що така діяльність вимагає тяжкої праці.
Щиро прошу кожного, хто читає ці слова, берегти природу, адже якщо цей хаос, ця екологічна катастрофа продовжить набирати оберти, то незабаром, не лише Запоріжжя, а і вся наша планета стане непридатною для життя. Не самий кращий варіант для майбутнього, чи не так?
Автор статті — Матвій Журавльов
Comentários