«Алла Горська. Боривітер» — це перша ретроспективна виставка художниці, на якій представлено понад 100 творів живопису, графіки, ескізів монументальних робіт з музейних і приватних колекцій, а також архівних матеріалів, що висвітлюють творчу й громадську діяльність мисткині-шістдесятниці та її найближчого кола.

Експозиція знайомить відвідувачів з ескізами найвідоміших мозаїчних панно, створених групою Горської у Києві та на Сході України, сценографічними рішеннями вистав Леся Танюка, портретами визначних українських діячів — Василя Стуса, Івана Світличного, Василя Симоненка, Івана Драча, Ліни Костенко та інших. Спеціально для виставки сучасні українські митці Олексій Сай і Микола Марусик створили відеосвітлову інсталяцію за мотивами знищеного 60 років тому вітража «Шевченко. Мати».

Алла Горська — українська художниця-шістдесятниця, дисидентка, громадська діячка та правозахисниця. Сповнена драматичних подій історія Алли Горської болісно перегукується із сьогоденням: за життя — заборони й демонтажі робіт, виключення зі Спілки художників, переслідування з боку КДБ, а згодом і жорстоке вбивство; тепер — знищені російськими окупантами мозаїчні панно художниці в Маріуполі. Зокрема, композиція «Боривітер», ім’я якої фігурує в назві виставки, зазнала страшних ушкоджень внаслідок обстрілів міста російськими військами.

Сьогодні весь творчий доробок Горської-монументалістки практично втрачено: більшість її робіт потрапила під окупацію ще 2014 року, на підконтрольній Україні території збереглися тільки дві мозаїки.

Нині Україна веде війну не тільки за відновлення своєї територіальної цілісності, а й за власний цивілізаційний вибір. Без шістдесятників та їхньої боротьби за людські й національні права, без їхньої творчості складно уявити сьогоднішню українську державу та культуру. Душею і мотором цього покоління була Алла Горська.

Куратори виставки: Олена Грозовська, Тетяна Волошина, Михайло Кулівник, Катерина Лісова.

Організатори: Національний центр «Український Дім», Арт-фундація «Дукат»

У співпраці з Фондом Алли Горської і Віктора Зарецького.

Партнери проєкту: АТ «Ощадбанк», Visa.

ДОВІДКА

Алла Горська була дочкою відомого радянського кінодіяча Олександра Горського, який у різні часи очолював великі кіностудії СРСР: Ленфільм, Ялтинську, Київську й Одеську. Під час Другої світової війни Алла пережила дві блокадні зими, залишившись із мамою в Ленінграді.

У 1943 році родина Горських переїхала до Києва, у 1948-му Алла вступила до Київського державного художнього інституту.

У 1952 році Горська одружилася з молодим викладачем художнього інституту Віктором Зарецьким, з яким вони згодом створили багато спільних робіт.

1961 року вихована в російськомовній родині художниця свідомо переходить на українську.

На початку 1960-х Алла Горська разом із Віктором Зарецьким, Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Світличним стояла біля витоків Клубу творчої молоді «Сучасник» — осередку відродження українського культурного життя у Києві. Квартира Горської та Зарецького на вулиці Рєпіна та їхня майстерня на вулиці Філатова були місцями зустрічей шістдесятників.

У середині 1960-х відлигу змінила брежнєвська реакція. Почалися утиски, стеження, обшуки, ув’язнення представників української інтелігенції. Художниця гостро відгукнулася на серію арештів 1965 року, надіславши скаргу на ім’я прокурора. Вона листувалася з засудженими друзями, морально та матеріально підтримувала їхні родини, їздила на судові процеси та організовувала збори коштів для сімей політв’язнів.

У квітні 1968 року Горська підписала резонансний лист-протест 139-ти діячів науки і культури до керівників СРСР щодо незаконних арештів і закритих судів над дисидентами. Проти підписантів почалися адміністративні репресії, Горську вдруге виключили зі Спілки художників. У ті часи це означало практично професійну смерть — адже виключені зі Спілки не отримували замовлень і навіть не могли купити матеріали для роботи.

У серпні 1962 року Алла Горська, Лесь Танюк і Василь Симоненко як члени комісії Клубу творчої молоді, що мала «розслідувати злочини сталінського періоду порушення законності», відвідали місце масового захоронення жертв НКВС у Биківнянському лісі. Вони звернулися до Київської міськради з проханням про дослідження та впорядкування могил. Після цього Симоненка жорстоко побили у відділку міліції, на Танюка вчинили напад в Одесі, а за Горською встановили стеження.

28 листопада 1970 року Алла Горська вийшла зі своєї київської квартири та вирушила до Василькова, де мешкав її свекор. Чоловік і 16-річний син повернення Горської так і не дочекалися. Тіло знайшли через три дні у льоху в будинку свекра художниці Івана Зарецького. Наступного дня на коліях біля залізничної станції Фастів-2 знайшли й обезголовлений труп самого свекра.