top of page
fb event_edited.jpg
Виставка «АЛЛА ГОРСЬКА. БОРИВІТЕР»

«Алла Горська. Боривітер» — це перша ретроспективна виставка художниці, на якій представлено понад 100 творів живопису, графіки, ескізів монументальних робіт з музейних і приватних колекцій, а також архівних матеріалів, що висвітлюють творчу й громадську діяльність мисткині-шістдесятниці та її найближчого кола.


Експозиція знайомить відвідувачів з ескізами найвідоміших мозаїчних панно, створених групою Горської у Києві та на Сході України, сценографічними рішеннями вистав Леся Танюка, портретами визначних українських діячів — Василя Стуса, Івана Світличного, Василя Симоненка, Івана Драча, Ліни Костенко та інших. Спеціально для виставки сучасні українські митці Олексій Сай і Микола Марусик створили відеосвітлову інсталяцію за мотивами знищеного 60 років тому вітража «Шевченко. Мати».


Алла Горська — українська художниця-шістдесятниця, дисидентка, громадська діячка та правозахисниця. Сповнена драматичних подій історія Алли Горської болісно перегукується із сьогоденням: за життя — заборони й демонтажі робіт, виключення зі Спілки художників, переслідування з боку КДБ, а згодом і жорстоке вбивство; тепер — знищені російськими окупантами мозаїчні панно художниці в Маріуполі. Зокрема, композиція «Боривітер», ім’я якої фігурує в назві виставки, зазнала страшних ушкоджень внаслідок обстрілів міста російськими військами.


Сьогодні весь творчий доробок Горської-монументалістки практично втрачено: більшість її робіт потрапила під окупацію ще 2014 року, на підконтрольній Україні території збереглися тільки дві мозаїки.


Нині Україна веде війну не тільки за відновлення своєї територіальної цілісності, а й за власний цивілізаційний вибір. Без шістдесятників та їхньої боротьби за людські й національні права, без їхньої творчості складно уявити сьогоднішню українську державу та культуру. Душею і мотором цього покоління була Алла Горська.


Куратори виставки: Олена Грозовська, Тетяна Волошина, Михайло Кулівник, Катерина Лісова.

Організатори: Національний центр «Український Дім», Арт-фундація «Дукат»

У співпраці з Фондом Алли Горської і Віктора Зарецького.

Партнери проєкту: АТ «Ощадбанк», Visa.


Квитки можна придбати в касі Українського Дому та на сайті kontramarka.ua


Графік роботи:

Вівторок — неділя,

11:00 — 19:00,

понеділок — вихідний.


Вартість квитків:

повний — 100 грн,

пільговий — 50 грн (для школярів та студентів).


Вхід вільний для:

пенсіонерів, дітей до 7 років, осіб з інвалідністю 1–2 групи, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, учасників бойових дій, учасників АТО та членів їхніх родин, військовослужбовців строкової служби, працівників музеїв, членів Національної спілки художників України, власників членських карток CIMAM, ICOM, AICA (за наявності дійсних посвідчень).


ДОВІДКА

Алла Горська була дочкою відомого радянського кінодіяча Олександра Горського, який у різні часи очолював великі кіностудії СРСР: Ленфільм, Ялтинську, Київську й Одеську. Під час Другої світової війни Алла пережила дві блокадні зими, залишившись із мамою в Ленінграді.

У 1943 році родина Горських переїхала до Києва, у 1948-му Алла вступила до Київського державного художнього інституту.

У 1952 році Горська одружилася з молодим викладачем художнього інституту Віктором Зарецьким, з яким вони згодом створили багато спільних робіт.

1961 року вихована в російськомовній родині художниця свідомо переходить на українську.

На початку 1960-х Алла Горська разом із Віктором Зарецьким, Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Світличним стояла біля витоків Клубу творчої молоді «Сучасник» — осередку відродження українського культурного життя у Києві. Квартира Горської та Зарецького на вулиці Рєпіна та їхня майстерня на вулиці Філатова були місцями зустрічей шістдесятників.

У середині 1960-х відлигу змінила брежнєвська реакція. Почалися утиски, стеження, обшуки, ув’язнення представників української інтелігенції. Художниця гостро відгукнулася на серію арештів 1965 року, надіславши скаргу на ім’я прокурора. Вона листувалася з засудженими друзями, морально та матеріально підтримувала їхні родини, їздила на судові процеси та організовувала збори коштів для сімей політв’язнів.

У квітні 1968 року Горська підписала резонансний лист-протест 139-ти діячів науки і культури до керівників СРСР щодо незаконних арештів і закритих судів над дисидентами. Проти підписантів почалися адміністративні репресії, Горську вдруге виключили зі Спілки художників. У ті часи це означало практично професійну смерть — адже виключені зі Спілки не отримували замовлень і навіть не могли купити матеріали для роботи.

У серпні 1962 року Алла Горська, Лесь Танюк і Василь Симоненко як члени комісії Клубу творчої молоді, що мала «розслідувати злочини сталінського періоду порушення законності», відвідали місце масового захоронення жертв НКВС у Биківнянському лісі. Вони звернулися до Київської міськради з проханням про дослідження та впорядкування могил. Після цього Симоненка жорстоко побили у відділку міліції, на Танюка вчинили напад в Одесі, а за Горською встановили стеження.

28 листопада 1970 року Алла Горська вийшла зі своєї київської квартири та вирушила до Василькова, де мешкав її свекор. Чоловік і 16-річний син повернення Горської так і не дочекалися. Тіло знайшли через три дні у льоху в будинку свекра художниці Івана Зарецького. Наступного дня на коліях біля залізничної станції Фастів-2 знайшли й обезголовлений труп самого свекра.

bottom of page