«Діти вулиці» й бездомність у післярадянській Україні: криза турботи

У межах публічної програми Українського Дому анонсуємо першу подію, присвячену виставці фотографій Олександра Глядєлова «І побачив я», де зосередимо увагу на суспільно-політичному контексті відомої серії «Діти вулиць».

Хто такі «діти вулиці» та чому вони з’явилися в Україні в 1990-х? Що ми зараз знаємо про це явище?

Разом із соціологинею Анастасією Рябчук ми подивимось на явище дитячої безпритульності в 1990-х крізь оптику кризи турботи.

Феномен «дітей вулиці» часто пояснюють «моральним станом родин», насправді він відображає радикальні економічні та соціальні злами того часу. Якщо в радянські часи порядок на вулицях забезпечувався криміналізацією «асоціального способу життя» (показовий приклад — саме слово «бомж»), то в 1990-х репресивні методи почали слабшати, а альтернативи — ще не діяли.

Ми говоритимемо про теорії поліціювання бездомності, усім відому теорію розбитих вікон, а також про причини розв'язання соціальних проблем через моральну оцінку тих, хто заслуговує на допомогу і ні.

Анастасія Рябчук досліджує явище бездомності від початку 2000-х. Багато людей, які опиняються на вулиці — це вихідці з інтернатів чи пенітенціарних закладів, тому ми також звернемося до тем «тотальних інституцій» та структурних чинників, що визначають масштаби явища: ринку житла й праці, неоліберальних реформ соціальної сфери.

Чекаємо на події усіх, хто шукає кращого розуміння та пояснення суспільних процесів і змін в Україні. Вхід за квитками на виставку.