«Червона рута-1989»: звучання української ідентичності
- uahouseadm
- 25 вер. 2025 р.
- Читати 3 хв
Рівно 36 років тому, 24 вересня 1989 року, на головній сцені першого фестивалю української сучасної пісні «Червона рута» у Чернівцях уперше публічно прозвучав гімн «Ще не вмерла Україна».
«Червону руту» замислювали як простір, де вся музика звучатиме українською мовою: рок, поп і хеві-метал — сучасні жанри. Це було не лише мистецьке завдання, а й спосіб утвердити культурну самостійність — простір єднання сучасного й національного в україномовній музиці та. Організатори бачили у фестивалі продовження справи Володимира Івасюка, трагічна смерть якого стала символом тиску радянської системи. Батько композитора Михайло Івасюк наполіг, щоб музичне свято у пам’ять його сина проходило саме в Чернівцях, щоб започаткувати фестивальну традицію української пісні.
Фестиваль був побудований на кольоровій символіці: перші два дні — поп-музика, «червоний» колір пристрасті й кохання; третій день — рок-концерти, «чорний» колір гніву та протесту; четвертий день — барди й кобзарі, «білий» колір чистоти і святості. У фестивалі 1989 року взяли участь 36 солістів, 30 рок-гуртів і 45 виконавців авторської пісні.
Подія виходила далеко за межі сцени. Фестиваль став передвісником незалежності. Задуманий як молодіжний пісенний конкурс, він переріс у явище значно більшого масштабу — потужний поштовх для популяризації української культури й формування національної свідомості. Фестиваль став простором відкритої громадянської дії. Під час виступів у Чернівцях акторка Лідія Данильчук розгорнула синьо-жовтий прапор, що спричинило сутички з міліцією. Постраждали, зокрема, Тарас Чубай та Георгій Гонгадзе. На фестивалі сформувалося середовище людей, які пізніше стали учасниками Революції на граніті та загалом протестного руху в Україні.
«Червона рута» об’єднала тих, хто творив культурний і громадський простір незалежності.
«"Червоній руті" вдалося розбудити українську підсвідомість, вивести її з приватного сховку в публічний простір. Після фестивалю не було жодного сумніву, що Україна буде незалежною. Фестиваль дав старт процесу українізації».
— Кирило Стеценко, композитор, співорганізатор фестивалю
«Червона рута» стала локацією, де вперше в історії СРСР залунав гімн незалежної України. На закритті фестивалю Василь Жданкін, який отримав Гран-прі, несподівано для всіх почав співати заборонений тоді гімн. Підтримати його вийшли лауреати конкурсу Едуард Драч і Віктор Морозов — а з трибуни їм підспівували тисячі глядачів.
«Це була перша і єдина "Червона рута", де зійшлися емоції, всі бажання, мрії про свою країну. Наступні фестивалі були, але просто інші. Це було піднесення і розуміння того, що народжується нова українська музика, яка була дуже оригінальна і цікава, що народжується своя вільна країна. Про це всі думали і очікували».
— Тарас Курчик, наймолодший учасник фестивалю
Фестиваль відбувся всупереч численним перешкодам. Радянська влада роздавала квитки через підприємства та відділки міліції, щоб забезпечити «лояльну» аудиторію, тоді як організатори скуповували їх назад. Міліція чергувала біля трибун і входів на стадіон, погрожуючи тим, хто приносив українську символіку. А після виконання гімну силовики навіть перерубали сокирою електричний кабель до сцени й почали витісняти людей із трибун.
Та навіть тотальний контроль і тиск не дали бажаного результату. Момент піднесення національної свідомості та єдності відбувся, і процеси переосмислення власної ідентичності вже було неможливо зупинити. У серпні 1991 року, в день проголошення незалежності, гімн «Ще не вмерла Україна» урочисто пролунав у сесійній залі Верховної Ради.